Становлення державних і правових інституцій в Україні в контексті ідеологічно-правового прогресу на європейському континенті в часи Середньовіччя - Статья
Розгляд історико-правових процесів прийняття християнства князем Володимиром. Визначення взаємозв’язку між подіями періоду Англійської буржуазної революції та Українським визвольним рухом Б. Хмельницького. Ідейно-правове значення Конституції П. Орлика.
Аннотация к работе
СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНИХ І ПРАВОВИХ ІНСТИТУЦІЙ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ІДЕОЛОГІЧНО-ПРАВОВОГО ПРОГРЕСУ НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТИНЕНТІ В ЧАСИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯСтановлення державних і правових інституцій в Україні в контексті ідеологічно-правового прогресу на європейському континенті в часи Середньовіччя У статті досліджено процеси становлення державних і правових інституцій в Україні в часи Середньовіччя. Зроблено акцент на необхідності розгляду питання з позицій загального ідеологічно-правового прогресу на європейському континенті. Зроблено висновок, що це було необхідною умовою для подальшої інтеграції України-Русі в християнські світові формації, у тому числі й правові. Досліджено взаємозвязок між подіями періоду Англійської буржуазної революції та Українським визвольним рухом Б. Хмельницького.Застосування принципу історизму дозволяє обєктивно проаналізувати кожну державно-правову концепцію, визначити її місце, час і соціальну цінність у системі знань того чи іншого етапу розвитку суспільства, практичне значення для сьогодення. Багато концептуальних підходів і нині мають велике значення як у теоретичному аспекті, так і в практичних заходах розбудови своєї державності, особливо в перехідний період, у якому нині перебуває Україна. Треба зазначити, що вже в часи перших відомостей про анто-словянські племена християнство достатньо закріпилося на Європейському континенті, будучи державною релігією Візантійської імперії, де язичництво вичерпало свій потенціал, а у 392 р. стало забороненим на офіційному рівні. Візантія була першою християнською імперією, котра не лише визнала християнство рівноправною релігією (Міланський едикт 313 р.), а й була одним з осередків культурно-політичного життя у світі [2, с. Крім того, церква та держава мали потреби в духівництві, яке шляхом здійснення своїх проповідей мало впливати на народні маси, виховувати їх у дусі покірності державі і церкві.