Історико-правове дослідження примирення та відновного правосуддя у правовому житті Київської Русі, формування й функціонування мирових судів на території України за статутами 1864 р. Відновне правосуддя як напрям реформування кримінального судочинства.
Аннотация к работе
У статті розглядаються питання розвитку альтернативного правосуддя в Україні: історико-правове дослідження примирення та відновного правосуддя у правовому житті Київської Русі, формування й функціонування мирових судів на території України за статутами 1864 р., аналіз історичного розвитку примирення й посередництва в джерелах права, що діяли на українських землях у XVI-XIX століттях.Розвиток правової системи України на сучасному етапі характеризується зміною концептуальних основ правосуддя від конфронтаційної моделі до все частішого використання таких елементів, як примирення та примирні процедури. Метою статті є дослідження становлення відновного підходу в джерелах права, що діяли на українських землях за різних часів: характеристика примирення й посередництва у правовому житті Київської Русі, розвиток відновного правосуддя у XVI-XIX століттях; аналіз деяких джерел права часів Київської Русі, Литовських статутів, Соборного уложення 1649 р., Прав, за якими судиться малоросійський народ, 1743 р., Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., Уложення про судові установи 1864 р. та інших з погляду наявності відновного підходу. Відновне правосуддя являє собою процес, під час якого всі сторони - учасники конкретного правопорушення - зустрічаються для колективного вирішення питання: що робити з наслідками правопорушення і їхнім впливом на майбутнє [1]. Праобраз цього принципу можна зустріти в деяких положеннях мирного договору між Київською Руссю й Візантією 912 р., що, по суті, є одними з перших згадок про відновний підхід у джерелах права найдавнішого державного утворення на українських землях. Окрім судів, державних і статутових, серед українського й білоруського населення утворювався народний (громадський) суд, відомий під назвою "копи".