Дослідження становлення системи світської середньої освіти на Лівобережжі та Слобожанщині від падіння Гетьманщини у 1764 р. і до втрати університетами автономії й керівництва навчальними закладами у 30-х рр. XIX століття. Умови розвитку середньої освіти.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукХоч на відміну від нього в наш час розбудовується власна система середньої освіти, все ж ми намагаємося використати досвід розвитку тогочасних колегіумів, ліцеїв, гімназій, закладів приватної освіти, виділити позитивні елементи в системі управління освітою тих часів. Значущість її розробки обумовлюється і потребою більш повної характеристики розвитку освіти в Україні, необхідністю не допускати невивчених сторінок її історії. Мета дослідження полягає у виявленні основних тенденцій виникнення, формування й розвитку мережі світських середніх навчальних закладів на Лівобережжі та Слобожанщині у другій половині XVIII - першій третині ХІХ ст. та ролі різних кіл суспільства у їх життєдіяльності, виявленні розвитку змісту і форм навчально-виховного процесу в середніх навчальних закладах того часу. Завдання дослідження: 1) проаналізувати вплив соціально-економічних і суспільно-політичних факторів на розвиток середньої освіти на Лівобережжі та Слобожанщині у другій половині XVIII-першій третині ХІХ ст.; 2) дослідити механізми впровадження, хід і результати реформи тогочасної системи середньої освіти; 3) виявити рівень та особливості становлення мережі тогочасних середніх навчальних закладів, діяльності основних типів закладів середньої освіти, управління ними, їх навчальних планів та програм; 4) розкрити всебічний вплив передової інтелігенції та громадських кіл на процеси, що відбувались у тогочасній середній освіті, значення меценатства й благодійництва в її розвитку; 5) накреслити шляхи використання досвіду розвитку середньої освіти у досліджуваний період за сучасних умов. Це був час поступового занепаду самобутньої системи середньої освіти, що склалася на Лівобережжі та Слобожанщині до другої половини XVIII ст., та початкові етапи становлення й розвитку нової системи світських середніх навчальних закладів, які запроваджувалися царатом.Дисертант поділяє наукову літературу з проблеми становлення і розвитку світської середньої освіти на Лівобережжі та Слобожанщині у другій половині XVIII - першій третині XIX ст. на такі історіографічні періоди: 1) період дореволюційної історіографії; 2) період радянської історіографії; 3) період сучасної української історіографії; 4) історіографія української діаспори. Так, О.Лазаревський, О.Левицький та А.Лотоцький критично ставились до введення урядової системи освіти в Україні, ліквідації народних шкіл. Вважаючи освітянські реформи царату важливими для українських земель, вони висловлювались за реформування народних шкіл і пристосування їх до нової системи освіти, збереження й популяризацію української культури у загальноросійському контексті. Їх роботи можна поділити на 4 підперіоди: 1) 1917 - початок 30-х рр.; 2) середина 30-х - середина 50-х рр.; 3) друга половина 50-х-перша половина 80-х рр.; 4) друга половина 80-х - початок 90-х рр. Однак, недостатньо досліджено роль колегіумів як загальноосвітніх навчальних закладів; особливості освітянських реформ кінця XVIII-початку ХІХ ст. і їх вплив на розвиток середньої освіти на Лівобережжі та Слобожанщині; становлення і розвиток системи середніх навчальних закладів під керівництвом університетів, окремих типів навчальних закладів, меценатства і благодійництва; жіночої середньої освіти та пансіонів, вплив на розвиток середньої освіти наукової і освітянської інтелігенції та громадськості.Розвиток середньої освіти на Лівобережжі та Слобожанщині у досліджуваний період залежав від їх соціально-економічного й суспільно-політичного становища. Зміни у суспільстві привели до необхідності збільшення кількості високоосвічених фахівців у різних галузях господарства, що сприяло розвитку середньої освіти. Це обумовило зміни моделі середньої освіти на Лівобережжі та Слобожанщині від власної, духовної, до австрійської, заміну її на французьку, а потім на прусську модель. В цей час розвиток середньої освіти пройшов 4 етапи: І етап (1764-1786 рр.); ІІ етап (1786-1802 рр.); ІІІ етап (1802-1828 рр.); IV етап (1828-1835 рр.). Позитивно впливало на середню освіту меценатство та благодійництво, що сприяло покращенню фінансування навчальних закладів, збільшенню їх кількості, більш інтенсивному розвитку матеріальної бази тощо.