Світовий досвід розвитку приватних агробізнесових формувань, їх сучасний стану і закономірності розвитку в економічно високорозвинених країнах. Сутність, економічний потенціал приватних підприємств і порівняння його з фермерськими господарствами.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСІТЕТ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПРИВАТНИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ АГРОФОРМУВАНЬНауковий керівник - доктор економічних наук, професор Мельник Леонід Юхимович, Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Перебийніс Василь Іванович, Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри менеджменту; кандидат економічних наук, доцент Олійник Віктор Якович, Дніпропетровський державний фінансово-економічний інститут Міністерства фінансів України, завідувач кафедри фінансів. Захист відбудеться 25 червня 2004 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м.В Україні проблеми становлення і розвитку приватних підприємницьких агроформувань, і передусім фермерства, розглядаються у працях П.М. Дослідження й узагальнення численних праць щодо приватного аграрного бізнесу і досвіду його становлення в Україні дали можливість встановити, що окремі питання цієї багатопланової проблеми залишаються не достатньо дослідженими. Дослідження здійснювались у межах держбюджетної тематики Дніпропетровського державного аграрного університету за темою „Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (№ державної реєстрації 0102U005022). Мета дослідження полягає в обґрунтуванні і опрацюванні пропозицій та напрямів розвитку щодо ефективного функціонування сучасних організаційно-правових форм приватного підприємництва у сільськогосподарському виробництві на основі поглиблення науково-методологічних і методичних підходів та практики становлення приватного аграрного бізнесу в Україні. При написанні дисертації використовувались наступні методи дослідження: діалектичний, абстрактно-логічний, метод системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності економічних понять і категорій щодо приватних агроформувань, їх економічного потенціалу та генезису у розвинених країнах і перехідній економіці, дослідження закономірностей їх розвитку); аналітичного прогнозування (визначення напрямів розвитку приватних бізнесових агроформувань в Україні); порівняння (порівняння економічного потенціалу фермерських господарств і приватних підприємств в Україні; монографічний (вивчення напрямів і важелів державної підтримки приватних агроформувань підприємницького напряму); статистичний метод - кореляційно-регресійний аналіз (виявлення ступеню впливу забезпеченості приватних підприємств ресурсами на ефективність їх діяльності).У першому розділі - „Теоретичні основи приватної власності і приватного господарювання та їх особливості в аграрній сфері економіки” розкрито сутність відносин власності і господарювання та приватна форма їх прояву в аграрному виробництві, зародження та розвиток приватних агробізнесових господарств, порівняння економічного потенціалу натуральних і товарних господарств, правових форм агроформувань у розвинених країнах та тенденції, що притаманні їх розвитку. В науковій літературі відсутня єдність поглядів щодо змісту економічних понять і категорій, які характеризують відносини власності та господарювання в аграрній сфері економіки. Фермерським господарствам притаманні наступні ознаки: ферма є одноосібним або сімейним господарством; власник ферми особисто здійснює менеджмент, вирішує головні питання організації виробництва: що, як, скільки і для кого виробляти; виробничий процес здійснюється насамперед фермером і членами його сімї (хоча на постійній чи сезонній основі можуть залучатися наймані працівники); більшу частину доходів ферма отримує від аграрного виробництва. Переваги великих господарств обумовлюють такі закономірності у розвитку сільськогосподарського виробництва як: кооперація фермерських господарств між собою (при збереженні економічної самостійності) та їх інтеграція з підприємствами третьої сфери АПК; посилення спеціалізації фермерських господарств, що дає можливість ефективно вести господарство на порівняно невеликих земельних площах; концентрація виробництва. Таке господарство втрачає життєстійкість тоді, коли їх власник знаходить більш вигідне джерело отримання тієї ж продукції на ринку, тобто йдеться про переваги суспільного поділу праці.У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення, на основі яких отримала подальший розвиток розробка концептуальних положень щодо обґрунтування сутності, структури, тенденцій становлення та можливих напрямів розвитку приватних підприємницьких агроформувань у пореформеній моделі аграрного сектора економіки України. Поєднання в одній особі власника, господаря і працівника самореалізує її сумлінне і творче ставлення до праці, стимулює ефективне використання живої та уречевленої праці.