Дослідження процесу розробки і удосконалення концепції та моделі освіти в УСРР. Розвиток мережі навчальних закладів. Кадровий склад установ освіти, процес їх збирання, підготовки і перепідготовки, матеріальне забезпечення і соціальний статус педагогів.
Аннотация к работе
Харківський національний університет імені В.Н. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наукАналізується кадровий склад установ освіти, матеріальне забезпечення і соціальний статус педагогів, удосконалення навчальної, методичної та наукової роботи. Вивчено принципи і критерії комплектування учнівських та студентських колективів, їх складу, діяльність організацій учнів і студентів з реформування системи освіти. The personnel structure of establishments in education, financial maintenance and social status of the teachers, improvement of educational, methodical and scientific job is analyzed. The large attention to the special feature of national system of education, to the positive tendencies, clearing of our representation from old and new ideological formation, filling up the gaps and correction of the allowed mistakes is paid in the thesis. Key words: education, reforming, system of education, common educational complex, school, technical school, institute.Вони, зокрема, передбачають: створення у суспільстві атмосфери загальнодержавного, всенародного сприяння розвитку освіти; відхід від авторитарної педагогіки; забезпечення розвитку освіти на основі прогресивних концепцій; підготовку нового покоління педагогічних кадрів; створення правової і нормативної бази освіти. У цей час відбувалось відродження української культури і освіти як її складової частини, створились умови, які впливали на процес становлення і розвитку нової системи освіти. Іншим чинником, який обєктивно стимулював розвиток суспільної думки у напрямку перетворень і реформування освітньої системи, слід вважати активізацію свідомості населення України, потяг до освіти широких народних мас, що забезпечило всенародне сприяння розвитку освіти. Це стосується насамперед основних принципів освіти (доступність, гнучкість, прагматизм, єдність та наступність системи освіти); побудови освітньої моделі ступенями, коли кожний ступінь спирається на нижчий і продовжує його; розгортання мережі навчальних закладів з українською мовою навчання; намагання розвязати проблему фінансування освітніх установ шляхом залучення поряд з бюджетними широкого кола додаткових альтернативних коштів; надання статусу вищих навчальних закладів (поряд з університетами та інститутами) технікумам (училищам), коледжам; використання концептуальних ідей розвитку освіти, сформованих у Західній Європі і США тощо. Мета дисертаційного дослідження: комплексно зясувати усі аспекти і компоненти становлення і розвитку нової системи освіти у 20-і роки і кожного з них окремо; встановити особливості національної системи освіти, позитивні тенденції; звільнити нашу уяву від старих та новітніх ідеологічних нашарувань.Наукові роботи з цих питань, виходячи з проблемно-хронологічного підходу, умовно слід поділити на чотири періоди: перший - 20-і - початок 30-х років, другий - 30-і - перша половина 50-х років, третій - друга половина 50-х - 80-і роки, четвертий - 90-і роки. Так, на початку 20-х років концептуальні погляди на розвиток системи освіти і її модель, науковий аналіз їх втілення ми знаходимо у працях наркома освіти України Г.Ф. Ряппо, науковий аналіз мережі і структури, окремих ланок системи освіти, методики викладання у єдиній трудовій школі, поєднання загальної і професійної освіти, форм закладів освіти зводиться до того, що ця система є певним здобутком і її уніфікація на зразок російської буде помилкою, то у працях російських авторів ці питання висвітлювались переважно під негативним кутом зору. До них слід віднести розробку та удосконалення концепції та моделі освіти в УСРР та їх обєктивну оцінку; систему фінансування навчальних закладів; альтернативні аспірантурі форми підготовки науково-педагогічних кадрів; пошуки ефективних форм і методів перевірки знань учнів та студентів; організацію і форми навчального року; принципи комплектування колективів учнів та студентів, їх розвиток та фактичне дотримання; діяльність учнівських і студентських економічних та професійних організацій, організацій загальноучнівського і загальностудентського представництва з реформування системи освіти тощо. Отже, вивчення історіографії проблеми свідчить про те, що незважаючи на велику кількість досліджень, які були безпосередньо присвячені розгляду питань освіти в Україні у 20-і роки, або так чи інакше торкались освітніх аспектів, немає робіт, що комплексно охоплювали б становлення і розвиток освіти в Україні протягом 20-х років у межах усієї системи.