Етапи розвитку ідеї українського державотворення в Галичині, соціально-економічні, культурні, політичні та юридичні чинники, що зумовили її становлення. Характер і масштаби впливу української інтелігенції, політичних партій і рухів на цей процес.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім.теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень Роботу виконано у відділі історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. Музика Ірина Володимирівна - старший науковий співробітник відділу історико-правових досліджень Костицький Михайло Васильович - суддя Конституційного Суду України кандидат юридичних наук, доцент Захист відбудеться 24 січня 2003 року о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім.Зясування специфіки генезису та подальшої еволюції ідеї українського державотворення у цьому регіоні в історично насичений період другої половини XIX - початку XX століття дає змогу більш повно реконструювати розвиток теорії і практики українського державотворення загалом та врахувати набутий досвід у процесі розбудови сучасної української держави та громадянського суспільства. Здебільшого негативні оцінки розвитку національної освіти, культури, науки в умовах австрійського конституційного ладу і, що найголовніше, формування політико-правової свідомості та політичної активності народів імперії призвели до вилучення з історії та наукового обігу важливої частини державно-правового досвіду. Насправді ж, незважаючи на відрив від материнської української території, Галичина не загубилась у духовних пошуках своєї громадянської і державницької культури і, перебуваючи у складі Австрії, не втратила перерваної державницької традиції та її значущості для майбутнього державно-правового життя. Очевидно, що розвиток ідеї українського державотворення на західноукраїнських землях мав власну внутрішню логіку. Це насамперед праці початку XX століття, різні за своєю глибиною, змістом, напрямами, ідеологією і обсягом досліджень проблем, що стосувались здійснення конституційних реформ, розвитку державотворчих процесів, формування систем адміністративно-територіального управління і самоврядування в окремих її територіях, розвитку національної свідомості народів Австро-Угорської імперії.У розділі 2 "Юридичні чинники формування і розвитку ідеї українського національного державотворення в Галичині" здійснено аналіз впливу австрійського конституційного законодавства на розвиток ідеї українського державотворення в Галичині (підрозділ 2.1), вивчено діяльність крайових і місцевих представницьких органів як інститутів самоорганізації українського населення в Галичині (підрозділ 2.2), досліджено моделі української державності, запропоновані у державно-правових платформах москвофілів, народовців і полонофілів (підрозділ 2.3). Розгортання українського національного руху саме в Галичині певною мірою зумовлювало і вороже ставлення до України і українства російського царського уряду, який заперечував окремішність існування українського народу, перетворив великодержавний шовінізм на офіційну ідеологію. Він дозволив для українців народну школу і допомагав їхньому культурному розвиткові, маючи на меті насамперед використати українців проти революційних змагань поляків. Особливо важливою для українського населення Галичини стала конституційна норма (§ 4), яка проголошувала, що поляки і руські (тобто українці), а також інші народності, що проживають в коронному краї, є рівними в управлінні, і кожен народ має непорушне право до збереження і розвитку своєї народності і своєї мови. Виняткове значення мала стаття 19 цього закону, яка встановлювала: всі народи держави, які належать до різних рас, рівні у правах; кожна раса має невідємне право підтримувати і культивувати свою національність і свою мову; держава визнає за всіма мовами, вживаними в областях монархії, рівне право на вживання у школах, і при здійсненні функцій і різноманітних актів державного життя; в областях, населення яких належить до різних рас, установи народної освіти повинні бути організовані таким чином, щоб кожна, не маючи потреби вивчати іншу мову, мала можливість отримувати своєю мовою необхідні елементи своєї освіти.