Становлення і формування системи управлінської взаємодії адміністрацій Південно-Західних губерній з військовим командуванням у 1800-1812 роках - Статья
Поетапний процес бюрократичної розбудови механізму співпраці цивільних і військових установ з питань забезпечення частин російської регулярної армії на території Правобережної України. Досягнення та недоліки в роботі губернських управлінських структур.
Аннотация к работе
СТАНОВЛЕННЯ І ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІНСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ АДМІНІСТРАЦІЙ ПІВДЕННО-ЗАХІДНИХ ГУБЕРНІЙ З ВІЙСЬКОВИМ КОМАНДУВАННЯМ у 1800-1812 рр.У якості уповноважених представників нової влади, на місця призначалися намісники й військові губернатори, пріоритетним змістом діяльності яких було вирішення питань із забезпечення усім необхідним регулярних військ, оперативне керівництво ними в мирний час та інспекторські функції3. Незважаючи на те, що повноваження цих органів законодавчо не були чітко окреслені, вони виконували чималу спра-вочинну роботу із забезпечення першочергових питань діяльності військових губернаторів, а усі «другорядні, господарські справи» відправляли до канцелярій і присутніх місць цивільних губернаторів. З іншого боку, канцелярії губернських правлінь, не маючи повної і достовірної інформації про останні оперативні зміни квартирування військ у губернії, не могли раціонально розміщувати нові частини і підрозділи на місцях, що ускладнювало взаємодію з генерал-квартирмейстером армії та корпусними штабами. На практиці, за ринковими цінами по повітах і містах спостерігали міські магістрати і нижні земські суди, а губернські правління на підставі їх «Відомостей» встановлювали остаточні офіційні середні ціни по своїй губернії, відповідно до червневого указу 1802 року. Головною причиною розбудови такої громіздкої системи справочинства, участь в якій брали десятки чиновників і канцеляристів, було принципове і вперте небажання: по-перше, через суперечки, вирішувати поточні питання на місцях самостійно військовими і місцевою владою, попри усі намагання начальства знайти спільну мову; по-друге - і найголовніше - більша частина губернських чиновників та командирів середньої ланки просто не мали владних повноважень і не бажали брати відповідальність на себе.