Моральність у філософії Гегеля. Вчення про обов’язки. Моральність як тотожність загальної і особливої волі. Захист власності за допомогою правосуддя. Переплетення залежностей одного від іншого. Введення землеробства і інституту шлюбу як основа держави.
Аннотация к работе
Стани і громадянське суспільство у філософсько-правовій концепції Г.В.Ф.Гегеля проявляє себе як сімя, громадянське суспільство, держава, при чому, держава виступає як дійсний і органічний дух народу, проходячи через відносини один до одного особливих духів різних народів, отримує дійсність і відкривається у всесвітній історії як загальний світовий дух, право якого є найвищим [2, с. Безпосереднім або природним, моральним духом є сімя, вона втрачає свою єдність і зявляється громадянське суспільство обєднання самостійних, одиничних членів, що становлять формальну загальність на основі їх потреб і через правовий устрій у якості засобу забезпечення безпеки осіб і власності і через зовнішній порядок для їх особливих і загальних інтересів, держава концентрується на цілі і дійсності субстанціального загального і присвяченому йому публічному житті. Гегеля, в простій тотожності з дійсністю індивідів моральність проявляє себе як їх всезагальний образ дій, вдачі, як друга природа, яка, покладена замість першої, чисто природної волі, є всюди проникаюча душа, значимість і дійсність наявного буття, живий і наявний як світ дух, субстанція якого тільки таким чином і є як дух. Гегель зазначає, що людина помирає у наслідок звички, тобто вона помирає тоді, коли цілком вичерпала життя звичкою, духовно і фізично притупилася, коли щезла протилежність між субєктивною свідомістю і духовною діяльністю, оскільки діяльною є людина тільки остільки, оскільки вона ще чогось не досягла і бажає в цьому напрямку творити і проявляти свою значимість. Гегеля, у громадянському суспільстві особливість і загальність отримують своє буття у дійсності, право для особливості розвивається і поширюється у всі сторони, а для загальності право виступає як підстава і необхідна форма особливості, рівно як і влада над нею і її остання мета [2, с.