Стан вегетативного балансу у хворих на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ СТАН ВЕГЕТАТИВНОГО БАЛАНСУ У ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ТА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУНауковий керівник: доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Сєркова Валентина Костянтинівна, Вінницький Національний медичний університет ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Єна Лариса Михайлівна, завідувач відділу клінічної та епідеміологічної кардіології Інституту геронтології АМН України, м. доктор медичних наук, професор Легконогов Олександр Вікторович, професор кафедри внутрішньої медицини № 1 Кримського державного медичного університету ім. Захист дисертації відбудеться 16.04.2008 р. о_15___годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського державного медичного університету ім.Можливість успішного лікування хворих на ІХС та ГХ з урахуванням корекції вегетативних змін залишається відкритим питанням. З метою дослідження вегетативних змін у хворих з ССЗ в останні роки використовується метод оцінки варіабельності ритму серця (ВРС). Не проводилась комплексна оцінка вегетативного балансу у хворих на ГХ та на ІХС. Дослідити стан АНС, оцінити ступінь вираженості змін у загальному вегетативному тонусі. у хворих на ІХС та на ГХ різного ступеню тяжкості. Оцінити динаміку показників вегетативного тонусу, ВРС та маркерів реполяризації міокарда під впливом лікування ?-АБ, ІАПФ та АК хворих на ІХС та на ГХ і розробити рекомендації з диференційованого призначення антигіпертензивних та антиангінальних засобів відповідно стану вегетативного балансу.У відкрите рандомізоване дослідження було включено 165 хворих (105 хворих на ІХС та 60 хворих на ГХ), віком від 23 до 65 років. До групи хворих на ГХ ввійшли 30 хворих з І та 30 хворих з ІІ стадією ГХ. В групу хворих на ІХС було включено 60 хворих зі стабільною стенокардією напруги ІІ та ІІІ ФК за Канадською класифікацією (1976) в модифікації ВКНЦ РАМН, (30 і 30 хворих відповідно), 30 хворих з перенесеним ІМ і постінфарктним кардіосклерозом (ПІКС), з яких 15 - з ПІКС більше 6 місяців, але менше 1 року і 15 з ПІКС більше 1 року на момент дослідження, та 15 хворих на прогресуючу стенокардію (ПС). Результати досліджень та їх обговорення: Оцінка індивідуального опитувальника, характеризуючого стан АНС, представленого хворими на ГХ, показала значне збільшення у них суми балів (19,62±0,50 проти 9,09±0,60 балу в групі контролю, р<0,01), а ступінь вираженості СВД складав у хворих на ГХ I 27,19±0,71, а у хворих на ГХ II - 32,18±1,31 балу (р<0,01). У хворих зі стабільною стенокардією напруги ФК ІІІ підвищення тонусу СНС мала дещо менша кількість осіб - 87%, порівняно з ФК ІІ, але кількість хворих зі зниженим тонусом ПСНС у групі пацієнтів з стабільною стенокардією ФК ІІІ була на 10% більшою, порівняно з хворими з ФК ІІ стабільної стенокардії, що вказує на те, що з поглибленням тяжкості стабільної стенокардії порушення рівноваги в вегетативному тонусі відбуваються за рахунок зменшення парасимпатичних впливів навіть за наявністю деякого зниження тонусу СНС.Комплексний аналіз стану АНС з використанням вегетативних проб у хворих на ІХС та ГХ свідчить про порушення у них вегетативного балансу з превалюванням гіперсимпатикотонії. Характер змін вегетативного балансу у хворих на ІХС та ГХ залежно від тяжкості захворювання відрізняється різнонаправленістю: у хворих на ГХ вираженість гіперсимпатикотонії більша в першій стадії захворювання, ніж у другій, в той час як у хворих на ІХС ступінь гіперсимпатикотонії зростає в міру збільшення тяжкості захворювання (ІІІ ФК) або за умови його загострення (ПС і хворі, які перенесли ІМ менше 1 року тому). Результати ВРС у хворих на ІХС та на ГХ співпадають з клінічною оцінкою тонусу АНС та свідчать про наявність гіперсимпатикотонії, причому, залежно від тяжкості захворювання і особливостей його перебігу, гіперсимпатикотонія може бути абсолютною - за збереження активності ПСНС, і відносною, коли ступінь зниження активності ПСНС перевищує ступінь підвищення тонусу СНС. Як у хворих на ГХ, так і у хворих на ІХС відзначалися асоціативні звязки між показниками ВРС і гемодинамічними параметрами. У хворих на ГХ з наростанням тяжкості захворювання поглиблюється вегетативний дисбаланс (зниження SDNN, зростання LF/HF, p<0,01), що проявляється достовірним зменшенням вагусних впливів (зниження HF, RMSSD, PNN50%, р<0,01); у хворих на стабільну стенокардію з наростанням функціонального класу достовірно знижується SDNN, підвищуються симпатичні впливи (збільшення LF, LF/HF, р<0,01) та зменшуються парасимпатичні (RMSSD, PNN50%, р<0,05); у пацієнтів з ПС спостерігається значне зниження загальної варіабельності - SDNN та виражене підвищення симпатовагального індексу - LF/HF (р<0,01), що дає підстави розглядати показники ВРС - зниження SDNN та збільшення LF/HF як предиктори несприятливого прогнозу у хворих на ІХС та ГХ.

Основний зміст роботи