Навчальні заклади України першої половини ХІХ ст. Аналіз педагогічних думок І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Куліша, О. Духновича, М. Максимовича та членів гуртка передової західноукраїнської молоді "Руської трійці" – М. Шашкевича, І. Вагилевича.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького ННІ історії і філософії Кафедра історії України Курсова робота Стан та розвиток педагогічної освіти і думки в Україні першої половини XIX ст. студента 3-А курсу Чмир Віталій Анатолійович Науковий керівник: к.і.н., доц. Синявська Л. І. Черкаси-2010 Зміст Вступ Розділ І Педагогічна освіта в Україні в першій половині ХІХ ст.. 1.1 Стан та розвиток педагогічної освіти 1.2 Навчальні заклади України та їхня роль Розділ ІІ Педагогічна думка першої половини XIX ст. в Україні 2.1 Іван Петрович Котляревський 2.2 Тарас Григорович Шевченко 2.3 Пантелеймон Олександрович Куліш 2.4 Микола Олександрович Корф 2.5 Олександр Васильович Духнович 2.6 Йосип Левицький 2.7 Михайло Олександрович Максимович 2.8 М. Шашкевич, І. Вагилевич і Я. Головацький 2.9 Юрій Адальбертович Федькович Висновки Список використаних джерел та літератури Вступ Актуальність теми. У культурній сфері, як і в інших, існувала класова поляризація: культурні надбання зосереджувалися в руках панівного класу, який тримав монополію і на освіту, що давало йому можливість займатися інтелектуальною діяльністю. Так, система шкіл на Україні, що підпорядковувалася різним державним відомствам (міністерству народної освіти, Військовому, морському, духовному та ін.), не охоплювала початковим навчанням усіх дітей шкільного віку. Характеризуючи стан освіти, Г. П. Данилевський зазначав, що за офіційними звітами ледь не вся Росія письменна. Водночас для представників привілейованих верств створювалися всі умови для одержання не лише середньої, а й вищої освіти. Велике значення мало заснування 1805 р. Харківського університету, який до середини століття підготував близько 3 тис. фахівців різних галузей знань. 1834 р. на базі ліквідованого Кременецького ліцею відкрився Київський університет, який незабаром став загальноросійським культурно-освітнім і науковим центром. Завдяки діяльності університетів значно зросла чисельність людей, які професійно займалися розумовою працею. Слід відмітити, що радянські та сучасні дослідники сходяться на думці, що до 1835 р. деклароване урядом право на підготовку вчителів мали тільки педагогічний інститут при Харківському імператорському університеті, ліцеї і частково гімназії. Так, О. С. Мельничук у своїй праці ,,Освіта та педагогічна думка України в ХІХ ст.” дав коротку характеристику діяльністі М. Максимовича і ролі його в розвитку освіти [5]. Вони продемонстрували, що доробки таких людей, як І. Котляревський, Т. Шевченко, П. Куліш, О. Духнович, М. Максимович, члени гуртка ,,Руська трійця” - М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький, досить великі. Джерельна база представлена працею О. В. Дуновича ,,Народна педагогіка” [8], листом Т. Чацького до Коллонтая (лютий 1804 р.) [13], а також документами: ,,Устав российских императорских университетов” [35], Устав средних учебных заведений, 1843 г.” [36], ,,Устав университетов Росии. Результатом її стало утворення Міністерства народної освіти й становлення чотирьох типів навчальних закладів - парафіяльних, повітових училищ, губернських гімназій і університетів.