Стан серцево-судинної системи у хворих на бронхіальну астму та при її поєднанні з артеріальною гіпертензією і ефективність медикаментозної корекції - Автореферат

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Робота виконана в Кримському державному медичному університеті ім. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Дудар Лариса Вікторівна, Кримський державний медичний університет ім. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Колчин Юрій Миколайович, Луганський державний медичний університет МОЗ України, кафедра внутрішньої медицини № 1, завідувач кафедри; З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Кримського державного медичного університета ім.Основним фактором, що зумовлює порушення функції серця при бронхіальній астмі, є гіпоксія міокарда як прояв системної гіпоксії. За даними Яблокова Д. Д. та співавт. у 12 % хворих на бронхіальну астму діагностується артеріальна гіпертензія (АГ). Мета дослідження : виявити особливості стану серцево-судинної системи у хворих на бронхіальну астму та при ії поєднанні з артеріальною гіпертензією і можливості корекції артеріальної гіпертензії інгібіторами АПФ. Виявити особливості змін серцево-судинної системи у хворих на бронхіальну астму з артеріальною гіпертензією в залежності від ступеня артеріальної гіпертензії. В роботі на підставі комплексного дослідження серцево-судинної системи за допомогою методів холтерівського моніторування ЕКГ, ехокардіографії у хворих на бронхіальну астму та при її поєднанні з артеріальною гіпертензією встановлені особливості ремоделювання міокарда лівого шлуночка у вигляді розширення його порожнини і збільшення товщини стінок з порушенням діастолічної функції, ступінь виразності яких залежав від ступеня важкості бронхіальної астми.Усі обстежені були розділені на дві групи: до 1 групи увійшли 48 хворих на бронхіальну астму, до другої - 45 хворих на бронхіальну астму з артеріальною гіпертензією. Згідно з наказом № 499 від МОЗ України (2003 рік) хворі на бронхіальну астму були поділені на хворих з персистуючим захворюванням середнього (3 ступінь) і тяжкого ступеня (4 ступінь) тяжкості (43 і 50 хворих відповідно). Усі хворі БА у фазі загострення отримували в2-агоністи короткої дії на вимогу, інгаляційні глюкокортикоїди, еуфілін, хворі БА з важким персистуючим перебігом - ті ж препарати в більшій дозі та, додатково, отримували глюкокортикоїди per os і теофілін. Характеризуючи порушення ритму у хворих на БА і БА з АГ, було виявлено залежність підвищення частоти порушень ритму у хворих на БА від ступеня тяжкості БА. У хворих з тяжкою персистуючою БА, у порівнянні з хворими із середньо-тяжкою БА, було виявлено більшу перевагу кількості шлуночкових порушень ритму, що може свідчити про погіршення функціонального стану серцево-судинної системи та підвищення ризику частоти раптової смерті.За результатами доплерехокардіографії у хворих на бронхіальну астму з артеріальною гіпертензією було виявлено особливості ремоделювання міокарда у вигляді розширення порожнини лівого передсердя, збільшення товщини стінок лівого шлуночка, ознаки діастолічної дисфункції лівого шлуночка (у 58 % випадків), що супроводжувалася порушеннями ритму у вигляді надшлуночкової екстрасистолії (69 %) і шлуночкової екстрасистолії (58 %), ступінь виразності яких залежав від ступеня важкості бронхіальної астми. Особливістю ремоделювання міокарда у хворих на бронхіальну астму з ознаками хронічного легеневого серця були: збільшення товщини стінки лівого шлуночка, підвищення індексу маси міокарда лівого шлуночка, порушення діастолічної дисфункції лівого шлуночка (у 56,5 % випадках), підвищення тиску в легеневій артерії. Встановлено прямий помірний взаємозвязок між підвищенням тиску в легеневій артерії та розширенням порожнини правого шлуночка у хворих на бронхіальну астму без артеріальної гіпертензії. За даними доплерехокардіографії у хворих на бронхіальну астму з 2 ступенем артеріальної гіпертензії у порівнянні з 1 ступенем достовірно вище показники індексу маси міокарда лівого шлуночка та порушенням його діастолічної функції, що супроводжувалося порушеннями ритму у вигляді шлуночкової екстрасистолії одиничної (67 % проти 50 %), по типу бігемінії (22 %) і типу R on T (25 % проти 11 %).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.