Визначення концентрації сироваткового інтерферону, вміст малонового діальдегіду і дієнових кон"югатів в еритроцитах хворих. Дослідження активності антиоксидантних ферментів. Вплив гептралу й аміксину на перебіг хвороби й основні показники системи ПОЛ/АОС.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ім.Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Нікітін Євген Васильович, кафедра інфекційних хвороб та епідеміології Одеського державного медичного університету МОЗ України Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Вовк Алла Дмитрівна, завідувач відділу вірусних гепатитів і СНІДУ Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Громашевського АМН України доктор медичних наук, професор Шевченко Леонід Юрійович, Львівський національний медичний університет ім. Захист дисертації відбудеться 28.10.2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім.Згідно з даними ВООЗ понад 1/3 населення світу вже є інфікованими VH, серед них щороку вмирає близько 700 тис. хворих від цирозу печінки і 300 тис. - від гепатокарциноми. Такі важливі показники, як стан процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ), які є однією із основних причин цитолізу гепатоцитів, стан антиоксидантної системи (АОС), а також показники інтерфероногенезу у хворих на хронічний гепатит В (ХГВ), вивчені вкрай недостатньо, незважаючи на те що в наукових дослідженнях, присвячених вивченню гострих гепатитів В (ГГВ), цим питанням за останні десятиріччя приділялося досить багато уваги і були отримані переконливі результати, що розкривають важливі ланки патогенезу цієї хвороби [Е. В. Дані цих досліджень свідчать, що у хворих на ГГВ порушення функцій гепатоцитів відбувається внаслідок дії різних чинників, а саме: безпосереднього клітиноруйнуючого впливу вірусу на гепатоцити, підвищення активності процесів вільнорадикального окислення і накопичення їхніх проміжних і кінцевих продуктів, що призводить до зміни функції і структури клітинних мембран, в тому числі й мембран лізосом із виходом у цитозоль протеолітичних ферментів і руйнуванням гепатоцитів [Н. Р. З метою впливу на віруси та їхню реплікацію, а також на механізми порушення інтерфероногенезу, стан редокссистем, який істотно впливає на стабільність і функції клітинних структур, пропонується призначати хворим на вірусні гепатити такі противірусні препарати, як людський лейкоцитарний інтерферон, рекомбінантний інтерферон альфа-2b-інтрон А, пегінтрон (Шерінг - Плау), реальдирон тощо, які пригнічують репродукцію вірусу. Беручи до уваги той факт, що вторинний імунодефіцит і недостатність інтерфероногенезу - найважливіші чинники формування хронічного гепатиту, доцільно вивчити ефективність дії аміксину у хворих на хронічний гепатит В.Під спостереженням перебувало 170 хворих на хронічний гепатит В молодого і середнього віку, яким проводили лікування і диспансерне спостереження в умовах гепатологічного центру, денного стаціонару й у відділенні для хворих з хронічними гепатитами Одеської міської клінічної інфекційної лікарні. Діагноз ХГВ встановлювали враховуючі дані анамнезу, наявність у сироватці крові HBSAG, тривалість існування HBS-антигенемії, наявність HBEAG, anti-HBE, а-НВС IGM, активність АЛАТ, АСАТ, рівень білірубіну в сироватці крові, вміст загального білку та його фракцій, показники тимол-вероналової проби, кількість і частоту загострень хвороби, клінічні показники (швидка стомлюваність, зниження працездатності, наявність депресивних реакцій, збільшені розміри печінки і селезінки). Спеціальні дослідження здійснювали у разі звернення хворих по медичну допомогу, в період розпалу хвороби, а також у період затухання клінічних проявів. У пацієнтів, що отримували тільки базисну терапію, встановлено вірогідне підвищення рівнів концентрації МДА і ДК як у разі млявоперебігаючого хронічного гепатиту, так і за наявності високої активності процесу, особливо в період розпалу хвороби. Вже в період розпалу хвороби у більшої частини пацієнтів, яким застосовували аміксин, рівень концентрації сироваткового інтерферону зростав у 8 разів, а в період стихання клінічних проявів (30-й день лікування) - у 10 разів проти таких показників у хворих, яким проводили тільки базисну терапію з включенням плацебо (рис.У роботі на основі вивчення особливостей інтерфероногенезу, стану процесів ПОЛ/АОС запропоновано новий спосіб лікування хворих на ХГВ з використанням у комплексній терапії аміксину і гептралу. При активації хвороби спостерігається зниження активності ферментів глутатіонової антиоксидантної редокс-системи (ГП, ГТ, ГР) й зменшення вмісту відновлених форм глутатіону в еритроцитах і сироватці крові, що залежить від перебігу ХГБ. Застосування у базисній терапії аміксину призводило до виразного підвищення рівня сироваткового інтерферону в хворих на ХГВ, зниження концентрації МДА і ДК, підвищення рівня концентрації G-SH й активності ферментів глутатіонового циклу (ГП, ГТ, ГР) в еритроцитах і сироватці крові, що сприяло скороченню тривалості рецидивів хвороби і зменшувало частоту їх виникнення.