Застосування клініко-імунологічної програми досліджень для виявлення патоморфологічних змін у стінці жовчного міхура. Проведення диференційованих імунокорегуючих заходів лікування. Визначення показань для хірургічного втручання при хронічному холециститі.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук СТАН ІМУНОРЕАКТИВНОСТІ ОРГАНІЗМУ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ ДО ТА ПІСЛЯ РІЗНИХ МЕТОДІВ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯНауковий керівник: доктор медичних наук, професор ХВОРОСТОВ ЄВГЕН ДМИТРОВИЧ, Харківський національний університет ім. Каразіна Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри хірургічних хвороб Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, ГРУБНИК ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ, Одеський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної хірургії з післядипломною підготовкою доктор медичних наук, професор, СИПЛИВИЙ ВАСИЛЬ ОЛЕКСІЙОВИЧ, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної хірургії №2 Захист відбудеться "30" листопада 2000 р. о 1330 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.01 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України (61022, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету МОЗ України (61022, м.Захворюваність на жовчнокамяну хворобу (ЖКХ) протягом останніх десятиліть має невпинну тенденцію до зростання і займає значне місце у структурі захворювань органів черевної порожнини [Д.Ф. У той же час, незважаючи на успіхи у поліпшенні діагностики і результатів хірургічного лікування ЖКХ, післяопераційна летальність при використанні традиційних операційних способів складає 1-2%, а ускладнення після операційного втручання зустрічаються у 10-35% випадків [О.Б. У той же час незаслуговано мало приділяється уваги стану системи імунної реактивності у пацієнтів, які страждають на хронічний калькульозний холецистит в залежності від віку і тривалості перебігу захворювання. Недостатньо даних про динаміку змін показників імунної системи в післяопераційному періоді, що дозволило б здійснювати контроль за ефективністю виконаного оперативного лікування і здійснювати необхідну медикаментозну і хірургічну корекцію, а також прогнозувати результати оперативного лікування хворих на хронічний холецистит і своєчасно попереджувати процеси розвитку гнійно-септичних ускладнень. Вивчити характер патоморфологічних змін у стінці жовчного міхура з урахуванням тривалості перебігу захворювання і локалізації конкрементів за даними ультразвукового дослідження (УЗД) та їх вплив на вибір найбільш адекватного способу оперативного лікування хронічного холециститу.У 74 (58,3%) хворих тривалість захворювання на хронічний холецистит не перевищувала 5 років, у 30 (23,6%) - складала від 5 до 10 років і у 23 (18,1%) пацієнтів була більше, ніж 10 років. Лапаротомія раніше була виконана у 24 (18,9%) хворих: у 11 (8,7%) було застосовано доступ Пфанненштиля, у 9 (7,1%) - нижньосерединна лапаротомія і у 4 (3,1%) - верхньосерединна лапаротомія. До основної групи увійшло 68 хворих, яким було виконано ЛХЕ, група порівняння представлена 59 хворими, які перенесли ТХЕ. Виражені зміни жовчного міхура при ультрасонографії спостерігались у 53 (94,6%) пацієнтів похилого і старечого віку, а незначні зміни жовчного міхура були виявлені лише у 3 хворих старше 60 років. Показанням до її виконання були: виражений склероз жовчного міхура з підвищеною кровоточивістю і травматизацією тканини печінки при виділенні його з ложа - 6 пацієнтів; анатомічні варіанти побудови жовчних протоків при підозрі на їх пошкодження для ревізії зони операції - 3 пацієнти.У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі, яка виявляється у формуванні порушень імунореактивності у хворих на хронічний холецистит в залежності від тривалості захворювання та віку пацієнтів і обгрунтовані основні принципи зниження прояву цих порушень при хірургічному лікуванні даної категорії хворих. Хронічний калькульозний холецистит необхідно розглядати як патологічний стан, що викликає суттєві зміни в системі імунореактивності організму, при цьому вираженість порушень в імунному статусі залежить від віку пацієнтів, а також від тривалості перебігу хвороби. Корекція порушень імунореактивності у хворих похилого і старечого віку після хірургічного лікування хронічного калькульозного холециститу зі застосуванням комбінованої методики імуностимуляції суттєво знижують ризик розвитку післяопераційних ускладнень. Важливе прогностичне значення мають результати ультрасонографії при хронічному калькульозному холециститі, які дозволяють перед операцією з достатнім ступенем достовірності (до 80,6%) оцінити можливі технічні труднощі при виконанні ЛХЕ, повязані із зміною нормальних топографо-анатомічних співвідношень у підпечінковому просторі, викликаних перебігом запального процесу.