Методи поліпшення результатів лікування хворих з гострою непрохідністю кишечнику. Оцінка стану кишкового бар"єру і тяжкості ендотоксикозу в різні строки від моменту її виникнення. Впровадження патогенетично обґрунтованих методів лікування ускладнень.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наукНауковий консультант: член-кореспондент НАН та АМН України, доктор медичних наук, професор САЄНКО Валерій Феодосійович, Інститут хірургії та трансплантології АМН України, директор Інституту Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, БІЛИЙ ВОЛОДИМИР ЯКОВИЧ, Українська військово-медична академія, професор кафедри військової хірургії доктор медичних наук, професор ФОМІН ПЕТРО ДМИТРОВИЧ, Національний медичний університет ім. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри факультетської хірургії №2 доктор медичних наук, професор БЕРЕЗНИЦЬКИЙ ЯКІВ СОЛОМОНОВИЧ, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри факультетської хірургії та хірургії інтернів Захист відбудеться 02.11.2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.561.01 при Інституті хірургії та трансплантології АМН України (03680, м.Причини виникнення непрохідності кишечнику, її клінічні прояви, лікувальна тактика істотно різняться при локалізації процесу в тонкій чи товстій кишці, а також залежно від рівня перешкоди. Співвідношення інтенсивності колонізації різних відділів кишечнику і функціонального стану захисних механізмів його слизової оболонки визначає резистентність слизового барєру стінки кишки. Насамперед, це стійкість слизової оболонки різних відділів тонкої і товстої кишки до надмірної колонізації мікроорганізмами їх просвіту - закономірного процесу, що супроводжує гостру непрохідність кишечнику. Вивчити значення і склад основних елементів слизового барєру кишечнику в нормі та за умов гострої непрохідності різних відділів тонкої і товстої кишки, встановити їх роль у підтримці резистентності слизової оболонки кишечнику в експерименті. Вивчити в експерименті патогенетичні механізми порушення проникності стінки кишки, транслокації мікроорганізмів і їх токсинів з просвіту кишки в лімфатичну систему, системний і периферійний кровоток в умовах надмірної колонізації тонкої кишки за гострої непрохідності кишечнику і після її усунення.Принциповим завдання нашого дослідження був вибір методів хірургічного лікування хворих з ГНК залежно від стану слизового барєру кишечнику. Для вирішення окремих питань, що передбачали вивчення проблеми проникності стінки кишечнику, виникнення бактеріальної транслокації (БТ) і ЕТ при ГНК, проведені експериментальні дослідження на білих лабораторних щурах в умовах відділу експериментальної хірургії Інституту хірургії та трансплантології АМН України. Оцінювали вплив колонізації проксимальних відділів тонкої кишки алохтонною мікрофлорою з нижче розташованих відділів кишечнику на склад пристінкового слизу і морфологічні зміни її слизової оболонки в умовах ГНК. Під час експерименту проводили бактеріологічні дослідження вмісту кишечника, черевної порожнини, лімфатичних вузлів, печінки, легень, селезінки, портальної і периферійної крові; морфологічні дослідження слизової оболонки тонкої і товстої кишки при ГНК; вивчали склад пристінкового слизу (глікопротеїнів та моноцукрів) тонкої і товстої кишки в нормі й в умовах ГНК; функціональну активність ІЛ-6, у вмісті кишечнику і сироватці периферійної крові за непрохідності різних відділів тонкої і товстої кишки; дослідження концентрації гуморальних факторів імунітету (IGA, IGG, IGM, SIGA та ЦІК) у просвіті кишки і сироватці крові при ГНК; вивчали закономірності і динаміку змін концентрації фактора антиоксидантної системи ГЛ у просвіті тонкої кишки в нормі і при ГНК. В клінічних умовах матеріал для бактеріологічних досліджень вмісту кишечнику, визначення рівня ІЛ-6, імуноглобулінів, ЦІК, ГЛ забирали під час оперативного втручання пункційним методом, а після операції - з зонда для інтубації кишечнику.Аналіз експериментальних і клінічних досліджень свідчив, що за високої непрохідності тонкої кишки пік колонізації її просвіту мікроорганізмами з нижче розташованих відділів кишки спостерігали через 48 год від початку непрохідності, далі процес стабілізувався, проте, у стінці кишки відбувалися морфологічні зміни, спричинені прогресуючою ішемією стінки кишки і масивною втратою електролітів. Дослідження якісних характеристик пристінкового слизу - першої лінії захисту слизової оболонки тонкої кишки - свідчили, що динаміка зниження ступеня глікозилювання (СГ) за ГНК прямо залежала від процесу колонізації проксимальних відділів тонкої кишки алохтонною мікрофлорою. При співставленні результатів експериментальних і клінічних досліджень концентрації ГЛ у сироватці крові за ГНК у стадії декомпенсації його зниження до (48,21 ± 1,31) - (59,14 ± 1,15) мкмоль/л відповідало рівневі колонізації просвіту тонкої кишки алохтонною мікрофлорою 109 - 1012 КУО/мл і вище, інфікуванню лімфатичних вузлів, перитонеального ексудату, внутрішніх органів і, з високим ступенем вірогідності (p <0,01), свідчило про порушення резистентності слизового барєру кишечнику (рис.