Моделі зовнішнього економічного ладу: Німецька, Французька, Скандинавська та Лейбористська. Еволюція теорій прибутку підприємства. Світова економічна криза 1929-1933 років в Америці. Причини та мета перебудови в Радянському Союзі в 80-90-х роках.
Аннотация к работе
Зміст Розділ 1. Моделі зовнішнього економічного ладу: Німецька, Французька, Скандинавська та Лейбористська Розділ 2. Еволюція теорій прибутку підприємства Розділ 3. Світова економічна криза 1929-1933 років в США Розділ 4. Застійні явища в економіці СРСР 1970-х - 80-х роках і спроби їх реформування. «Перебудова» Список викорастанної літератури Розділ 1. У межах національних соціал-демократій було створено кілька різновидів моделей змішаного економічного ладу, серед яких умовно виокремлюють німецьку (і близьку до неї австрійську), скандинавську, французьку, лейбористську («фабіанську»). Аналіз моделей рекомендується здійснювати за такою схемою: спочатку визначити теоретичну основу моделі (методологію дослідження, її вияви та наслідки застосування): визначити принципи та складові функціонування економіки (на якій формі власності її побудовано, як забезпечується її конкурентність); зясувати роль держави за цією теорією (обєкти, форми, напрямки та межі втручання); простежити способи й наслідки практичного втілення теоретичної моделі. В основу моделі було покладено теорію «економічної демократії» (уточнену концепцію «господарської, індустріальної демократії» Р. Гільфердінга і Ф. Нафталі). Формування «економічної демократії» трактувалось як: - створення альтернативної щодо капіталу влади; - поділ відповідальності між сторонами, що беруть участь в управлінні; - оприлюднення прийнятих рішень як в межах підприємства, так і на державному рівні; - створення системи самоконтролю; - запобігання зловживанням економічною владою. Теоретики, які обґрунтовували нову програму соціальних реформ (К. Шіллер, X. Еренберг, Л. Пашке), зазначали, що побудова соціально-ринкового господарства була орієнтована на створення міцної картелізованої економіки - бази для соціального реформування. Економічна політика соціал-демократичного уряду Швеції є цілком самостійною, незалежною від зовнішнього впливу. Розміри заробітної плати і всіх інших видів доходів суворо регламентуються, оскільки саме доходи визнаються основним фактором економічної динаміки та забезпечення соціальної справедливості. К. Маркс у визначив прибуток як перетворену форму прибавочної вартості [11]. Сміт називав прибутком усю різницю між доданою працею вартістю і заробітною платою й у цих випадках мав на увазі прибавочну вартість.