Стан діастолічної функції міокарда та структурно-функціональна характеристика судин малого кола кровообігу у хворих на вторинну легеневу гіпертензію - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук СТАН ДІАСТОЛІЧНОЇ ФУНКЦІЇ МІОКАРДА ТА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДИН МАЛОГО КОЛА КРОВООБІГУ У ХВОРИХ НА ВТОРИННУ ЛЕГЕНЕВУ ГІПЕРТЕНЗІЮ ВЛВП - верхньо-права легенева венаОднак, дотепер немає єдиної думки з приводу вибору оптимального методу лікування хворих на вторинну легеневу гіпертензію бронхолегеневого генезу, тому що в основі розвитку серцево-судинної дисфункції лежить і важка гіпоксія з порушенням кислотно-лужного балансу та дефіцит внутрішньоклітинного калію внаслідок ацидозу і активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, а також ремоделювання міокарда та судин малого кола кровообігу. В звязку з широким спектром дії антагоністів рецепторів ангіотензину-II, що включає кардіопротективний, антиішемічний ефекти, здатність позитивно впливати на тонус судинної стінки та ремоделюючу дію на структурно-морфологічні параметри серця та судин виникає інтерес вивчення ефективності їх застосування при вторинній легеневій гіпертензії. Встановлено, що для хворих з транзиторною стадією легеневої гіпертензії характерна діастолічна дисфункція правого шлуночка I типу, при стабільній стадії - порушення діастолічного наповнення правого шлуночка II типу. Виключення лозартана калію зі схеми лікування протягом 8 тижнів у хворих на ХОБ зі стабільною стадією ВЛГ призводить до несприятливої спрямованості погіршення параметрів морфо-функціонального стану міокарда та присерцевих судин. В залежності від стадії ВЛГ хворих було розподілено на дві групи: перша - 40 пацієнтів (32,5%) з транзиторною стадією ВЛГ, друга - 83 хворих (67,5%) зі стабільною стадією ВЛГ.Для хворих з транзиторною стадією вторинної легеневої гіпертензії характерна діастолічна дисфункція правого шлуночка I типу, яка характеризується зниженням відношення раннього та пізнього діастолічного потоку транстрикуспідального потоку на 17,4 %, збільшенням часу уповільнення на 19,0 % і періоду ізоволюмічного розслаблення правого шлуночка на 10,7 %. При стабільній стадії простежується порушення діастолічного наповнення правого шлуночка - II типу, про що свідчить ріст значення відношення раннього та пізнього діастолічного потоку транстрикуспідального потоку на 60,0 %, збільшення розміру правого передсердя на фоні зменшення часу уповільнення на 37,5 % і періоду ізоволюмічного розслаблення правого шлуночка на 20,2 %. У хворих на вторинну легеневу гіпертензію на фоні хронічного обструктивного бронхіту виявляється збільшення площі поперечного перерізу легеневого стовбура на 28,4 % в I групі, на 75,8 % в II групі в порівнянні з контрольними показниками, його гілок: правої легеневої артерії - на 12,6 % в групі хворих з транзиторною стадією вторинної легеневої гіпертензії, на 49,5 % в групі зі стабільною стадією вторинної легеневої гіпертензії; лівої легеневої артерії - на 8,1 % і на 48,8 % відповідно, внутрішньосудинної напруги в нижній порожнистій вені - на 33,0 % і на 62,5 %; в верхній порожнистій вені - на 32,9 % і на 71,2 % по групах, відповідно і центрального венозного тиску - на 26,7 % і на 54,6 %. Для хворих зі стабільною стадією вторинної легеневої гіпертензії характерна діастолічна дисфункція лівого шлуночка I типу, про що свідчать зниження відношення раннього та пізнього діастолічного потоку трансмітрального кровобігу на 54,0 %, збільшення періоду ізоволюмічного розслаблення лівого шлуночка на 25,9 %, часу уповільнення потоку раннього діастолічного наповнення на 23,8 %, розміру лівого передсердя на 12,8 %, діаметрів легеневих вен і підвищення внутрішньосудинної напруги в них. 6.Застосування лозартана калію в комплексній терапії хворих на вторинну легеневу гіпертензію на фоні хронічного обструктивного бронхіту приводить до високодостовірного поліпшення параметрів, що характеризують діастолічну функцію правого шлуночку серця: зменшення кінцево-діастолічного розміру правого шлуночка, величини правого передсердя; зниження швидкості та інтеграла ранньо-діастолічного транстрикуспідального потоку, фракції спорожнювання правого передсердя на 46,7 %; і лівого: збільшення максимальної швидкості ранньо-діастолічного трансмітрального потоку на 15,1 %, її інтеграла на 17,2 % на фоні зменшення швидкості потоку в систолу лівого передсердя і її інтеграла на 11,1 % і 13,9 %, відповідно, а також величини фракції спорожнювання даної камери на 13,9 %, скорочення часу уповільнення ранньо-діастолічного потоку на 12,3 % і часу ізоволюмічного розслаблення лівого шлуночка на 10,7% в порівнянні з вихідними значеннями.