Аналіз польських та османських документів, а також точок зору, які домінували в історичних наукових виданнях кінця XIX - початку ХХ ст.. відносно найважливіших походів на Стамбул. Встановлення наслідків походів українського козацтва та їх очільників.
Аннотация к работе
Стамбульський напрямок походів українських козаків в першій чверті XVII ст.Перша половина XVII ст. визначається активною зовнішньою діяльністю українського козацтва: війни з Річчю Посполитою, Московським царством, Молдовою, Кримським ханством. На основі аналізу таких періодичних видань, як-то «Киевская старина», «Журнал Міністерства народного Просвещения», «Русская старина», «Чтения в Историческом Обществе Нестора летописца» та інших, можна твердити, що на сьогодні відомо три походи українських козаків на Стамбул в першій половині XVII ст.: у 1617 р., 1619 р. та 1624 р. основними авторами публікацій були відомі українські та російські історики ВАНТОНОВИЧ, М.Костомаров, В. Перша половина XVII ст. визначається активною зовнішньою діяльністю українського козацтва: війни з Річчю Посполитою, Московським царством, Молдовою, Кримським ханством. Здебільшого джерелами, що стало основою для цих публікацій стала інформація з документів польських урядовців, зокрема гетьмана Станіслава Жолкевського (1547-1620), опублікованих ще у ХІХ ст.; скарг, що надходили до Речі Посполитої від османських послів або листів султана; постанов польських сеймів; міжнародних угод; з листів і звернень українських гетьманів, які здійснювали походи на початку XVII ст., що частково або повністю опубліковані в виданнях «Жерела з історії України-Руси» (Т.8), «Архив Юго-Западной Росии» (частина 3 та інші) в другій половині ХІХ - початку ХХ ст. та інших збірках документів. Проте, це був значною мірою лише показовим, адже Річ Посполита вже розпочала підготовку до походу на Московське князівство і козаки в цьому поході мали займати одну з ключових ролей.