Сучасний стан екологічної безпеки та соціально-економічного розвитку регіону. Методи аналізу та моделювання сталого розвитку, стану здоров"я населення та якості життя. Забезпечення регіонального системного екологічного управління Чернігівської області.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Природно-екологічна та демографічна характеристика регіону 1.1 Природно-екологічні умови 1.2 Демографічна ситуація 2. Стан питання та методологічні основи сталого розвитку 2.1 Огляд літературних джерел до дослідженості теми 2.2 Соціально-економічна безпека - важлива складова сталого розвитку 2.3 Екологічна безпека і стабілізація розвитку 2.4 Методологія аналізу та моделювання сталого розвитку, стану здоровя та якості життя 3. Організація системного екологічного управління сталим розвитком в області 3.1 Базові основи та механізми стабілізації розвитку 3.2 Структура системного екологічного управління 3.3 Системний аналіз та системна організація екологічного управління 3.4 Програмно-цільове регіональне управління 3.5 Система нормативної регламентації екологічної безпеки та управління 4. Оцінка еколого-демографічної ситуації та соціально-економічних наслідків антропогенної діяльності в регіоні 4.1 Показники і критерії оцінки економічної та екологічної діяльності 4.2 Оцінювання екологічного ризику 4.3 Оцінка стану здоров`я та якості життя 4.4 Критерії та показники бідності 5. Комплексне оцінювання ефективності екологічно-орієнтованих стабілізаційних рішень Висновки Список використаних джерел Вступ На початку ХХ століття зміни природного середовища розглядалися як побічний ефект розвитку промисловості. Екологічні проблеми, що виникали з часом намагалися розв’язувати в межах охорони природи, тобто заходів, спрямованих на збереження, раціональне використання й розвиток природного середовища в інтересах суспільства. Декларація прав людини доповнилася записом про право людини на екологічно-безпечне середовище. З усвідомленням глибини екологічної кризи, в системі природа-людина формується концепція екологічної безпеки, яка отримала не тільки інституційне, а й нормативно-правове визначення в Законі України Про охорону навколишнього середовища. З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року поняття екологічна безпека отримало статус конституційного, розглядає не тільки проблеми з охорони природи, а й екологічну безпеку людини, суспільства та безпеку навколишнього природного середовища. До умов, необхідних для реалізації сталого розвитку регіону, належать: - усвідомлення наявності екологічної небезпеки, уявлення про цілі і ознаки сталого розвитку; - розробка основ аналізу, методології і моделей сталого розвитку; - розробка програмно-цільових програм і механізмів їх реалізації. Актуальність роботи - об’єктивна необхідність переходу суспільства і держави до сталого розвитку в системі природи - економіка - людина на основі гуманітарних принципів людського розвитку, соціально-демографічної та екологічної складових. Шляхи забезпечення переходу до сталого (збалансованого) розвитку Чернігівської області. 1. Природно-екологічна та демографічна характеристика регіону 1.1 Природно-екологічні умови Чернігівська область одна з найбільших на Україні (за своєю територією посідає друге місце). Площа - 31,9 тис. км2 (5,3 % території країни), густота населення - 36 осіб/км2. Середньорічна температура січня - -70С, липня - 190С. Також характерні такі показники: річний радіаційний баланс - 177 - 188 кДж/см2; середньорічна температура повітря - 5,7 - 6,60С; річна сума температур вище 100С - 2400 - 25000С; тривалість безморозного періоду - 136-152 дні; вегетаційний період біоценозу - 190-205 діб; середньорічна кількість опадів - 550-700 мм; випаровування - 400-450 мм; коефіцієнт зволоження - 1,9-2,8; лісовкрита територія - близько 25%. На рівень континентальності клімату істотно впливають такі чинники як наявність річок, водойм, озер, лісових масивів, рівень заболоченості території, вбирна здатність ґрунтового покриву. В останні десятиріччя спостерігається загальне потепління клімату з одночасним посиленням його контрастності. Мозаїчність ландшафтних комплексів обумовлена різноманітністю геоморфологічної будови місцевого стоку, особливостями природно-кліматичних умов, грунтово-рослинного покриву, а також антропогенними змінами середовища. Непогано збережені і заплавні ландшафтні комплекси середніх та великих рік - Десни, Сейму, Снову, Сожу. Чернігівська область є однією з найбагатших за запасами водних ресурсів. Однак відносно малодослідженим аспектом залишилася проблема адаптації концепції стійкого розвитку для практичних потреб державного управління. Андрейцев В.І. в своїй роботі [2] аналізує правові основи екологічної безпеки. Сучасне покоління українців має більшу можливість розширити свої уявлення щодо колізії людина - природа, вивчаючи праці Дж. А. Тойнбі, Л. Гумільова, К. Юнга, Тейяр де Шардена, Ф. Броделя, П. Тутківського, В. Антоновича, Ю. Липи та інших раніше недоступних для нашого читача авторів [12]. Рівень екологічної небезпеки, за даними обласної санепідемстанції, в зоні золонакопичення зростає з причин погіршення якості питної води та забруднення повітря в межах території Киїнської сільської ради. Екологічна ситуація в області ускладнюється радіологічною небезпекою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.