Опис долі відомої літераторки Зінаїди Тулуб, що є ілюстрацією ганебного вияву сталінського терору - повторного покарання громадян, визнаних "особливо небезпечними злочинцями". Розгляд питання правомірності застосування репресій радянською владою.
Аннотация к работе
Сталінські повторники (на прикладі репресування письменниці Зінаїди Тулуб)Якраз із цього «зразкового жіночого табору», за рік до того, як спливав основний термін її першого покарання, 14 жовтня 1946 р. З.Тулуб наважилася написати апеляцію до Головної військової прокуратури СРСР. До перелічених у документі додали й тих, кого випустили з таборів під час війни та пересидчиків - осіб, яких було звільнено лише формально і котрі перебувалися у статусі вільнонайманих поблизу місць позбавлення волі . Виконавцям нарешті розтлумачили процедуру репресування повторників: наказувалося оформляти арешт «у встановленому законом (!) порядку, висуваючи обвинувачення відповідно до складу злочину, за який колишні репресовані відбували покарання в таборах і тюрмах»; слідчих орієнтували вести слідство в напрямі «виявлення антирадянських звязків та ворожої діяльності» згаданих в документі «особливо небезпечних державних злочинців». І ще одна кричуща протиправна складова як указу, так і жовтневої директиви МДБ й прокуратури, полягала у приписі: якщо внаслідок аґен-турної роботи та «титанічних зусиль» слідчого нових доказів «ворожої роботи» не знайдуть, справи слід було спрямовувати на Особливу нараду для автоматичного дублювання старого вироку. Київське управління МДБ УРСР підготувало такий документ (№18-36-178323) і на З.Тулуб , яка у цей час, позбавлена прав на 5 років у вигляді додаткового покарання до першого вироку з відповідною забороною проживати в режимних місцевостях, у тому числі й Києві та 50-кілометровій зоні навколо нього, перебувала в Казахстані.