Сталінізм та поняття тоталітарного режиму як завершеної форми етатизму, за якої повністю руйнуються структури громадянської самоорганізації, саморегуляції та саморозвитку суспільства. Творення авторитарного ідеократичного лідера в особі Сталіна.
Аннотация к работе
Сталінізм як суспільна система тоталітарного типу: соціальні та національні ознакиТермін “сталінізм” вперше був застосований у 1930-ті представниками опозиції для характеристики практики діяльності сталінського керівництва. Старий друг Леніна, Макс Істмен, вимушений був тоді визнати, що “сталінізм не тільки не краще, але гірше фашизму, більш безжалісний, несправедливий, аморальний, недемократичний, не може бути виправданий ніякими радужними надіями та запізнілим каяттям” і що “було б точніше охарактеризувати його як надфашизм”[14]. Проте Сталін не був фундатором ані його ідеології, ані самого режиму. Виникає питання: чому, говорячи про тоталітаризм, більшість інтелектуалів згадують насамперед не Леніна (який був творцем першого тоталітарного режиму), не Муссоліні (який увів поняття тоталітаризму у політичний лексикон) і, навіть, не Гітлера (який створив найбільш відверту тоталітарну модель), а Сталіна? Англійський політолог Станіслав Андрескі (він одним з перших зрозумів, що не усі тоталітарні режими мали однакові якісні характеристики), аналізуючи різні тоталітарні режими крізь призму напрацьованих у політичній науці критеріїв “чистого типу” тоталітаризму, прийшов до висновку, що режим Муссоліні в Італії був тоталітарним тільки на 55 відсотків, режим Гітлера у Німеччини на початку війни - на 85, а в її кінці на 95, і тільки сталінський режим являє собою майже стовідсотковий тоталітаризм[26].Сталін робив усе, щоби зруйнувати людську особистість.