Удосконалення методики діагностики та лікування ушкоджень міжгомілкового синдесмозу. Порівняльна біомеханічна оцінка жорсткості накісткового остеосинтезу перелому зовнішньої кісточки при застосуванні традиційних і розроблених пристроїв і методик.
Аннотация к работе
Державна установа "Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Академії медичних наук України"Незважаючи на велику увагу й кількість наукових робіт, присвячених переломам кісточок і ушкодженню МГС, ця проблема далека від остаточного вирішення, оскільки відзначається висока питома вага незадовільних та інвалідизуючих результатів, які складають, за даними літератури, від 8 до 23% (А.П. Залишаються не до кінця вирішеними питання діагностики ушкодження МГС, що спостерігається в 12-31,3% випадків переломів кісточок і що є головною причиною післяопераційної нестабільності НГС і негативних результатів, відсутній диференційований підхід до вибору методу остеосинтезу залежно від локалізації та характеру перелому кісточок (Т.М. Останні закордонні технології внаслідок великої кількості негативних результатів, повязаних з неповною репозицією, вторинним зміщенням відламків і тривалими термінами іммобілізації, мають дуже малу питому вагу й застосовуються переважно у випадках відкритих ушкоджень, оскільки не забезпечують адекватну репозицію й стабільну фіксацію відламків, а їхнє застосування вимагає обмеження функції надпятково-гомілкового суглоба на тривалий період. Незважаючи на переваги АО технологій остеосинтезу при переломі кісточок, залишаються проблемними питання стабілізації низьких і уламкових переломів ЗК, що відіграє ключову роль у функції надпятково-гомілкового суглоба (Д.О. Уперше на підставі біомеханічних досліджень за порівняльною оцінкою жорсткості фіксації переломів кісточок різними варіантами пластин для накісткового остеосинтезу встановлені причини негативних результатів остеосинтезу деяких видів переломів кісточок за технологіями АО, науково обґрунтовано застосування нових варіантів остеосинтезу при переломах зовнішньої кісточки, що відіграє основну роль у забезпеченні стабільності надпятково-гомілкового суглоба.Згідно з метою та завданнями дослідження для оцінки ушкодження та нестабільності МГС, обєктивної оцінки його анатомічного та функціонального стану на етапах післяопераційної реабілітації хворих з переломами кісточок нами було розроблено пристрій для діагностики (патент України № 53845) і спосіб діагностики ушкодження та нестабільності надпятково-гомілкового суглоба (патент України № 53844). Стопі надають середньофізіологічне положення, пальпаторно визначають кісткові виступи зовнішньої та внутрішньої кісточок, на які встановлюють профільні пластикові накладки 9, 10, що закріплюють на основі 1 за допомогою фіксувального елементу 11. Розрахунки проводилися методом кінцевого елементу (МКЕ) в середовищі програмного комплексу (ПК) ANSYS для системи “кістка-фіксатор” остеосинтезу поперечних переломів ЗК трьох типів: низького підсиндесмозного перелому без розриву звязок синдесмозу типу А за АО, середнього черезсиндесмозного перелому із частковим ушкодженням звязок МГС (тип В) і високого надсиндесмозного перелому з повним розривом усіх звязок МГС (тип С). Було побудовано три кінцево-елементних (КЕ) розрахункових моделі системи “кістка-фіксатор”, які різнилися лише типом даного фіксатора: модель 1 - гладка ординарна пластина АО, модель 2 - пластина із двома зубцями, модель 3 - пластина із трьома зубцями. Модель остеосинтезу перелому типу С: 1) розрахункова модель уключала фрагмент дистального відділу великої гомілкової кістки; 2) разом з короткими гвинтами використовувалися довгі гвинти, що звязують велику гомілкову й малогомілкову кістки; 3) перелом розташовувався на рівні 72 мм від дистального краю малогомілкової кістки; 4) пластини для моделей 1, 2 і 3 встановлювалися на рівнях 21, 27 і 18 мм від дистального краю малогомілкової кістки; 5) навантаження прикладалося по тих самих ділянках, нормально до поверхні, але мало однаковий напрям.Проведене інформаційно-аналітичне дослідження показало, що внаслідок великих статичних і динамічних навантажень на надпятково-гомілковий суглоб його ушкодження, зокрема перелом кісточок, у структурі патології опорно-рухової системи займають провідні позиції, при цьому, незважаючи на різноманіття методик лікування, зберігається висока питома вага негативних результатів, повязаних із вторинним зміщенням відламків і нестабільністю надпятково-гомілкового суглоба, які обумовлені недосконалістю діагностики ушкодження міжгомілкового синдесмозу, нестабільністю конструкцій для остеосинтезу та відсутністю диференційованого підходу до вибору методу стабільно-функціонального остеосинтезу при різних типах переломів кісточок. Розроблено новий пристрій і спосіб діагностики ушкодження та нестабільності міжгомілкового синдесмозу, що дозволяють неінвазивним шляхом виконати оцінку як анатомічного, так і функціонального стану міжгомілкового синдесмозу на етапах лікування хворого.