Вивчення поняття "стабільність закону". Виявлення правових факторів, що найбільше впливають на майбутню стабільність закону під час законодавчого процесу. Рекомендації з удосконалення законодавчого процесу з метою підвищення стабільності законів України.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИСпеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права; Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України ЗАЙЧУК Олег Володимирович, Інститут законодавства Верховної Ради України, заступник директора. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ГУРЕНКО-ВАЙЦМАН Марина Миколаївна, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри теорії та історії держави і права; З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім.Нестабільність закону негативно впливає на рівень правосвідомості громадян, адже утруднює можливість вивчення законодавства та знижує повагу до закону як важливого елементу законності. Досягнення стабільності закону значно розвантажить роботу Верховної Ради України як законодавчого органу, дозволить народним депутатам України більше часу приділяти розгляду законодавчих ініціатив, дасть можливість у повній мірі втілити наукові підходи до законотворення. Стабільність законодавства дозволить субєктам права більш повно знати і захищати свої права, поверне довіру до закону тощо. Дослідження явища стабільності закону доцільно починати з вивчення закону та процесу його створення, оскільки саме на цьому етапі законодавцем створюються умови для забезпечення стабільності закону або ж підстави для його швидкої зміни. дістало подальшого розвитку: - визначення історичних особливостей створення та сучасного сприйняття закону в Україні: постійний вплив субєктивного, персоніфікованого фактору в процесі створення закону; існування владних загальнообовязкових приписів, які за своєю природою не є законами, але врегульовують суспільні відносини, які мали б регулювати закони; змішування в правосвідомості громадян законів та підзаконних нормативно-правових актів під єдиною назвою - «закон»;«Закон у теорії права» досліджується один із різновидів нормативно-правових актів - закон, адже визначення стабільності закону неможливе без дослідження теорії закону. Проаналізувавши розвиток поняття «закон» протягом ХІХ-ХХ століть, автор визначає основні історичні особливості створення та сприйняття закону в Україні: постійний вплив потужного субєктивного, персоніфікованого фактору в процесі створення закону; існування владних загальнообовязкових приписів, які за своєю природою не є законами, але врегульовують суспільні відносини, які мали б регулювати закони; змішування в правосвідомості громадян законів та підзаконних нормативно-правових актів під єдиною назвою - «закон». Обґрунтовано необхідність законодавчого визначення поняття «законодавство», яке може бути наступним: «Законодавство України (далі - законодавство) - це сукупність законів України, міжнародних актів, згода на обовязковість яких дана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актів, які за своєю юридичною силою прирівнюються до законів України». Визначено, що існують два розуміння стабільності закону: по-перше, як незмінність закону (незмінний закон - стабільний закон), і, по-друге, як сталість підходу до регулювання суспільних відносин з можливістю системної, еволюційної зміни законодавства (закон може змінюватись, залишаючись при цьому стабільним). Обґрунтовується, що визначення «концепції проекту закону» має міститись у Законі України «Про нормативно-правові акти» (або у Законі України «Про закони та законодавчу діяльність») і може бути наступним: концепція проекту закону - це система теоретичних положень, яка містить обґрунтування необхідності, орієнтовну структуру та принципові положення майбутнього проекту закону, погоджені з усіма зацікавленими субєктами, а також визначення можливостей і напрямів для реалізації закону.