Пошкодження і захворювання поперекового і грудопоперекового відділів хребта. Резекція диска і задніх кістково-зв’язкових структур. Стан стабільності хребтового рухового сегмента при порушеннях його цілісності, а також в умовах відновленої передньої опори.
Аннотация к работе
Харківський науково-дослідний інститут ортопедії та травматології ім. проф. СТАБІЛІЗУЮЧИЙ ЕФЕКТ ПЕРЕДНЬОГО СПОНДИЛОДЕЗУ ТА ЗАНУРЮВАЛЬНИХ ФІКСАТОРІВРобота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Луганський державний медичний університет, професор кафедри травматології та ортопедії Український науково-дослідний інститут травматології і ортопедії, керівник Українського спинального нейрохірургічного центру з клінікою хірургії хребта доктор медичних наук З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського науково-дослідного інституту ортопедії та травматології ім.проф.М.І.Ситенка (310024, м.Харків, вул.Пушкінська, 80).Пошкодження і захворювання поперекового і грудопоперекового відділів хребта посідають провідне місце в структурі патології хребта, відрізняються великою різноманітністю за характером і ступенем ураження хребта і його вмісту, залишаються важливою медичною і соціальною проблемою, яка привертає увагу широкого кола дослідників (О.О. Розробленими в останні десятиріччя оперативними способами лікування можна досягти відновлення анатомічної форми хребців і хребтового каналу, фіксувати пошкоджений сегмент (М.Ф.Дуров, 1978; С.С.Ткаченко, 1979; В.А.Філіпенко, 1996; Dicson, 1978; Fredricson et al., 1982). До того ж, оперативні втручання і способи фіксації хребта, які застосовуються на даний час, відрізняються великою різноманітністю і не завжди патогенетично і біомеханічно обгрунтовані як за характером, так і за обсягом втручання. При нестабільних пошкодженнях застосовується міжтіловий спондилодез (МТС) із передніх доступів, задня фіксація занурювальними конструкціями (Я.Л.Цівян, 1971; М.Ф.Дуров, 1983; Levis, 1974). Поліпшити результати хірургічного лікування пошкоджень та захворювань хребта шляхом удосконалення та раціонального використання заходів міжтілового спондилодезу, внутрішньої фіксації, зменшити кратність і травматичність оперативного втручання, визначити оптимальний режим іммобілізації в реабілітаційному періоді.