Політика стабілізації: теоретичні положення та реальна дійсність окремих складових політики економічного зростання. Досвід зарубіжних країн відносно стабілізаційної політики. Основні напрями та етапи реалізації стабілізаційної програми в Україні.
Аннотация к работе
Контрольна робота з дисципліни: Державне регулювання економіки на тему: Стабілізаційна політика в Україні: передумови, фактори, реалізація Зміст Вступ 1. Політика стабілізації: теоретичні положення та реальна дійсність окремих складових політики економічного зростання 2. Стабілізація фінансової політики уряду - стабілізація в Україні в цілому 3. Реалізація стабілізаційної програми в Україні Висновок Список використаної літератури Вступ Становлення суверенної України знаменує собою поглиблення процесу демократичних економічних реформ, спрямованих на ефективну інтеграцію в світове ринкове поле, яке поєднує в собі ринкові засади і механізм державного регулювання. Сучасний ринок регулюється державою за допомогою правових актів, що закріплюють ринкові відносини, широкого використання договірних відносин, через фінансування розвитку державного сектора, науки, культури, освіти, соціального захисту населення, через податкову, кредитну, банківську системи, ціноутворення та інші регулятори з метою досягнення цілей, визначених державною соціально-економічною політикою. При цьому стабілізація як ринкової, так і перехідної економіки зрештою в своїх загальних положеннях являє собою політику держави, спрямовану на досягнення стабільного рівня цін, повної зайнятості, а також забезпечення сприятливого клімату для економічного зростання. В той же час серед основних складових реформ в перехідній економіці, в тому числі і при розвязанні проблем макроекономічної стабілізації, проблема безробіття на першому етапі залишається поза увагою. За таких умов збереження стабільності в економіці як за рахунок інвестиційної діяльності у висококонцентрованих сферах застосування капіталу, так і за рахунок іноземних інвестицій є нереальним, оскільки збільшити їх до такого рівня у зазначений термін неможливо. Третій період триває з жовтня 1993 р. Це етап реальних років у фінансовій політиці, які характеризуються певними позитивними зрушеннями у фінансово-грошовій сфері, погашенням гіперінфляції, його можна трактувати як переддень економічних реформ в Україні, беручи до уваги і грошову реформу 1996 р. Під час першого періоду фінансова політика України як суверенної держави майже повністю залежала від фінансової політики Росії. Зазначимо, що купон не виконував функції нагромадження, тобто його не сприймали як одну із форм майна.