Системно-функціональний опис стійких дієслівних сполук українського публіцистичного тексту, їхні фактори стійкості. Семантичні процеси у дієслівних компонентах, їхня сполучуваність з іменниковими компонентами. Найпродуктивніші дієслова-дериватори.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук СТІЙКІ ДІЄСЛІВНІ СПОЛУКИ У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ ТЕКСТІ: ТИПОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ТА ЕКСПРЕСИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛНауковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Дідківська Людмила Прокопівна, Киівський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри української та російської мов як іноземних. Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор Городенська Катерина Григорівна, Інститут української мови НАН України, заступник директора, провідний науковий співробітник відділу історії та граматики української мови; кандидат філологічних наук, доцент Чумак Володимир Васильович, Український мовно-інформаційний фонд НАН України, заступник директора. Захист відбудеться “22” березня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (м.Київ, бульвар Шевченка, 14, к.Система стійких складних номінацій містить не лише фразеологічні одиниці, а й стійкі дієслівні сполуки, які є неоднослівними найменуваннями дії: складати звіт, виносити догану, приходити до влади. Стійкі дієслівні сполуки (далі - СДС) становлять велику за обсягом та вагому за дією групу номінативних одиниць і відображають національну специфіку сполучуваності слів в українській мові. Дерибаса та ін., в яких автори зосередилися, переважно, на питаннях статусу цих одиниць у системі мови та зумовленості значення їх дієслівного компонента. Необхідно визначити спільну термінологію щодо найменування подібних дієслівно-іменникових сполук, статус цих сполук у системі мови, їх взаємини з іншими аналітичними номінативними одиницями мови (вільними словосполученнями, фразеологізмами, складними термінами). Залишається важливим з‘ясувати механізм утворення подібних сполук, існування яких свідчить про наявність елементів аналітизму в українській мові, можливості кореляції СДС і однослівних еквівалентів, що реалізують потенційну здатність мовної системи до “подвійної репрезентації”, валентний потенціал дієслівних компонентів сполук.Типологічними ознаками СДС є: 1) стійкість, під якою розуміється відтворюваність у мовленні та усталеність структурно-семантичної моделі, 2) співвіднесеність на денотативному рівні з єдиною понятійною одиницею, 3) перерозподіл функціонального навантаження між компонентами: іменниковий компонент є семантично опорним, формує реальний зміст сполуки і визначає тлумачення повязаного з ним дієслівного компонента, що є граматичним центром сполуки, 4) вторинне звязане значення дієслівного компонента, 5) вибіркова сполучуваність дієслівного компонента, що поєднується з обмеженим колом іменників: чим більша кількість обмежень на сполучуваність дієслівного компонента сполуки, тим вищий ступінь стійкості СДС, 6) наявність більш/менш численної структурно-семантичної моделі, яка здатна відтворюватися: здійснювати маневр, крадіжку, набіг, напад, переворот, замах, поїздку, посадку, подорож (іменники процесуального значення), 7) зумовленість стійкості СДС узусом, традицією використання. На користь аналогії дієслів у складі СДС і словотвірних морфем свідчать такі факти: по-перше, дієслова мають тенденцію до абстрагування, по-друге, в утворенні найбільш частотних СДС бере участь невелика група дієслів широкої семантики, по-третє, це наявність моделі творення СДС з однаковим дієслівним компонентом в одному й тому самому звязаному значенні. Учасникам експерименту було запропоновано 6 дієслів зі звязаними значеннями, що формують високий ступінь стійкості сполук, 8 дієслів, що характеризуються виразною десемантизацією у складі СДС, і 6 дієслів, які, переосмислюючись, здатні утворювати стійкі сполуки, проте з меншим ступенем стійкості. Аналіз асоціативних полів другої групи дієслів не виявляє одного асоціанта, якому притаманний значний відрив щодо частотності виникнення від інших асоціантів, хоча асоціанти, які виявляють звязане значення дієслів, переважають над тими, що виявляють пряме значення дієслів у чотирьох дієсловах (проводити (проводити зустріч) 0,51 : 0,41, чинити (чинити опір) 0,62 : 0,15, надавати (надавати значення) - 0,95, набувати (набувати досвіду) - 0,98), урівноважуються з ними у дієслові давати (давати позику) (0,38 : 0,35) і становлять меншу частку у трьох дієсловах (брати (брати участь) 0,28 : 0,57, доводити (доводити до кінця) 0,08 : 0,78, нести (нести відповідальність) 0,11 : 0,78). Аналіз підтверджує, що наведені дієслова, по-перше, здатні утворювати сполуки, які характеризуються стійкістю, а по-друге, ці сполуки мають різний ступінь стійкості, що залежить від кількості іменників, що сполучаються з дієсловом у цьому звязаному значенні, характеру переосмислення дієслова, взаємозвязків між компонентами СДС тощо.