Аналіз створення та функціонування музеїв воєнних частин в Україні. Роль українців серед військ Варшавського військового округу. Принципи класифікації матеріалів фондових зібрань полкових музеїв. Збирання відомостей про реліквії військової старовини.
Аннотация к работе
Спроби створення полкових музеїв в Україні на початку XX століттяПеріоди створення та характеристика фондів одинадцяти полкових музеїв Російської імперії знайшла певне висвітлення в першому випуску журналу Московського відділу Імператорського Російського воєнно-історичного товариства [1]. VIII армійський корпус (Одеса): 14а піхотна дивізія (на той час розташовувалася у Бессарабії та складалася переважно з молдаван); 8а кавалерійська дивізія (8-й драгунський Астраханський у Тирасполі, 8й уланський Вознесенський у Бєльцях, 8-й гусарський Лубенський у Кишиневі полки) (більшу частину складу дивізії становили молдавани, меншу - українці); 44-а піхотна дивізія (173-й Камянецький та 174-й Роменський полки у Курську, 174-й Батуринський полк у Глухові, 176-й Переволочненський полк у Чернігові; дивізія була наполовину українською, наполовину російською); Серед військ Варшавського військового округу українці становили значний відсоток у таких дивізіях і полках: 3я Гвардійська дивізія (Лейб-гвардії Литовський, Лейб-гвардії Кексгольмський, Лейб-гвардії Санкт-Петербурзький та Лейб-гвардії Волинський полки у Варшаві);Таким чином, музеї, присвячені історії військових частин (т.зв. полкові музеї) виникли в Російській державі на початку XX ст. Російське воєнно-історичне товариство, поставивши собі за мету збереження воєнно-історичних памяток (рухомих і нерухомих), збирало відомості про реліквії військової старовини, розміщені в полкових музеях, і друкувало відомості про них на сторінках своїх видань.