Визначення можливостей організації студентського волонтерського руху. Визначення сутнісних характеристик студентської молоді, характерних рис і суперечностей. Дослідження можливості подолання їх засобами самоорганізації та соціальної активності.
Аннотация к работе
Сприяння розвитку соціальної мобільності студентської молоді у процесі волонтерської діяльності У статті аналізуються можливості організації студентського волонтерського руху та його вплив на соціальну мобільність молоді. Визначаються сутнісні характеристики студентської молоді, характерні риси і суперечності, досліджується можливість подолання їх засобами самоорганізації та соціальної активності.Зважаючи на те, що студентський вік є важливим етапом становлення особистості, для якого процес розвитку соціальної мобільності є необхідною умовою майбутнього професійного і соціального становлення, варто визначити особливості цієї групи. Як соціальна категорія студентство характеризується професійною спрямованістю на здобуття майбутньої професії, але, якщо студент усвідомлено обрав свій фах, він усе одно не може адекватно й повною мірою уявити собі свою майбутню діяльність і ті вимоги, які вона висуває (А. Іщенко, які виокремлюють студентство як особливу соціальну групу, що формується з різних соціальних утворень суспільства і характеризується особливими умовами життя, праці й побуту, особливою суспільною поведінкою, для якої здобуття знань і підготовка себе до майбутньої роботи в науці, культурі є головним заняттям. Іщенко акцентує увагу на тому факті, що студентство є складовою такої суспільної групи, як молодь, визначаючи, що студентство є особливою групою суспільства, резервом інтелігенції, що обєднує у своїх лавах молодих людей приблизно однакового віку, освітнього рівня - представників усіх класів, соціальних верств і груп населення [2]. Самарін виділяє такі суперечності студентського віку: між розвитком інтелектуальних і фізичних сил студента і жорстким лімітом часу та економічних можливостей для задоволення збільшених потреб (соціально-психологічна); між прагненням до самостійності у доборі знань і досить жорсткими формами і методами підготовки спеціаліста певного профілю (дидактична); між великою кількістю інформації, що надходять з різних каналів, розширює знання студентів і відсутністю часу, а іноді бажання розумового перероблення, що призводить до поверховості у знаннях і мисленні та вимагає спеціальної роботи викладачів щодо поглиблення знань і вмінь студентів загалом (психолого-педагогічна) [1, c.