Головний аналіз французької мінімалістичної прози як різновиду постмодерністської літератури. Дослідження наративної манери письменників-мінімалістів. Основна характеристика інтрагомодієгетичної оповіді, яка вводиться гомодієгетичним оповідачем.
Аннотация к работе
СПОСОБИ ВІДТВОРЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО МОВЛЕННЯ ПЕРСОНАЖІВ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МІНІМАЛІСТИЧНІЙ ІНТРАГОМОДІЄГЕТИЧНІЙ ОПОВІДІЗавдяки широкому спектру зображальних можливостей внутрішнє мовлення відтворює складні процеси мовомислення персонажів і віддзеркалює взаємодію субєктно-мовленнєвих планів оповідача й героя, що має місце в оповідному просторі художнього тексту. Для наративної манери французьких письменників-мінімалістів характерною є «гнучка» позиція гомо-/гетеродіє-гетичного оповідача, який, зливаючись із персонажем, перевтілюється в нього та формує єдину нероздільну мовну свідомість й особистість (інтрагомодієгетична оповідь). Формування позиції оповідача як головного героя оповіді в його внутрішньому мовленні розглянемо на прикладі роману Ж.-Ф. Свідченням того, що гомодієгетичний оповідач перебуває в дієгезисі, є його ідентифікація та локалізація - у внутрішньому мовлення щодо інших актантів оповіді: nous avions ete nous asseoir sur un banc; nous etions toujours ensemble; on ne sentendait plus et je mapprochai delle; je voyais ses yeux dans le noir qui regardaient au loin en mecoutant; je lui avais souri, je lavais regardee longuement dans les yeux. Формуючи субєктно-мовленнєвий план персонажа, внутрішнє мовлення представляє розповідь гомодієгетичного оповідача про себе й події, що мали місце в його житті як головного актанта оповіді.