Вивчення способів творення лексичних евфемізмів на основі українського художнього тексту. Виявлення основних способів творення евфемістичної лексики: узагальнювальні назви, займенники, іншомовні слова, абревіація, слова-визначники з дифузною семантикою.
Аннотация к работе
СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ЕВФЕМІЗМІВ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОЗОВИХ ТВОРІВ)Так, в Енциклопедії „евфемізм” розглянуто як „слово або вислів, троп, що вживається для непрямого, прихованого, зокрема помякшеного, ввічливого, позначення певних предметів, явищ, дій замість прямої їх назви” [17, 168]. З огляду на дискусійність проблеми ставимо за мету проаналізувати способи творення лексичних евфемізмів на основі українського художнього тексту, адже евфемістичні замінники відіграють вагому роль у сприйнятті та розумінні твору, демонструють стан розвитку мови, можливості української естетичної номінації, відображають світогляд і культурний рівень автора тексту. Тараненко виділяє 6 способів творення евфемістичних замінників: а) перифрази; б) утворення слів з іншою мотивацією, іншою внутрішньою формою і нових значень слів на основі асоціацій за суміжністю, подібністю або протилежністю: метонімія, метафора, антифразис; в) заміна слова іншим, семантично повязаним: синонімом і взагалі словом з близьким значенням, антонімом і взагалі словом з протилежним значенням; г) заміна назви предмета, явища лише вказівкою на них (використання вказівних та неозначених займенників і займенникових прислівників; ґ) еліпсис; д) видозміна звукової форми слова, компонентного складу словосполучення [17, 168 - 169]. Відлак називає три способи творення евфемізмів: а) запозичення з інших мов („оскільки іншомовні слова менше шокують і видаються більш шляхетними”); б) „частковий антонім (літота)”, наприклад, неправда замість брехня (ідеться про літоту), досить складний, замість складний (ідеться про мейозис); в) „метафоричне використання слів” тощо [7, 275 - 281]. У монографії „Евфемізми в лексичній системі сучасної російської мови” дослідник виокремлює 13 таких способів: метонімічну номінацію, метафоричну номінацію, використання синекдохи, прономіналізацію, паронімічну заміну, використання книжних слів та виразів, зокрема термінів, використання іншомовних слів, перенесення „з роду на вид”, перефразування, антономазію, перенесення „з виду на вид”, мейозис, еліпсис [14, 23-27].