Ознайомлення із принцами складання криміналістичної картини вчинення злочину на прикладі тяжкого тілесного ушкодження. Поняття, класифікація та методи дослідження способів скоєння злодіяння. Поняття та основні структурні елементи слідової картини.
Аннотация к работе
Спосіб заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та його відображення в слідовій картині Спосіб заподіяння тілесних ушкоджень є найінформативнішим елементом в структурі криміналістичної характеристики. Кожен злочин являє собою подію, що відбувається у певному місці, в певний час і у визначеній обстановці. Специфіка визначення напрямів розслідування злочинів досліджуваної категорії в переважній більшості обумовлюється характером способу вчинення цього злочину. У цьому зв’язку вірною вважаємо думку А.Х. Юламанова, що відомості про використані знаряддя злочину мають викладатися в межах розглянутої підсистеми, а не як самостійний елемент криміналістичної характеристики[3]. За способом діяння: - заподіяння тілесних ушкоджень із використанням кліматичних умов, особливостей ландшафту, інших об’єктивних чинників (наприклад, хвороба потерпілого); - заподіяння тілесних ушкоджень за допомогою застосування різноманітних засобів (предмети домашнього вжитку - 8,9%, вогнепальна зброя - 7,0%, холодна зброя - 14,0%, вибухом -1,9% т.ін.); - заподіяння тілесних ушкоджень застосуванням лише фізичної сили (руками - 32,4%, ногами - 23,0%, головою іншими частинами тіла людини); - заподіяння тілесних ушкоджень за допомогою тварин. Термін слідова картина у криміналістиці вперше запропонував М.В. Салтевський. В подальшому М.В. Салтевський слідову картину визначив як матеріальну і ідеальну слідову обстановку, яка відображає і зберігає різноманітну інформацію про конкретну подію злочину і особу, що його вчинила. Проте через якийсь час людина, почне відчувати і бачити що з її організмом відбуваються зміни (отруєння Президента України В. Ющенка, радіоактивне опромінення О. Литвиненка в Англії).