Формування міжнародного спортивного права. Статути, регламенти і правила федерацій, спортивних асоціацій. Спортивне право в системі освіти. Наявність міжнародних угод та звичаїв як особливість джерел права. Принципи, норми і правила олімпійського руху.
Аннотация к работе
Василенко, доктор юридичних і фізико-математичних наук, професор, професор кафедри права Європейського Союзу та порівняльного правознавства Національного університету «Одеська юридична академія»Статтю присвячено обговоренню методології та визначенню джерел спортивного права, а також обговоренню становлення спортивного права як учбової дисципліни. У свою чергу, це певним чином вплинуло на становлення спортивного права як комплексної галузі права як в провідних країнах світу з різними правовими системами, так і в Україні, на що звертав увагу автор цієї статті у попередній науковій праці [2]. При цьому в Україні, як і в ряді інших країн, спортивне право як галузь законодавства фактично знаходиться ще на початковій стадії свого формування, це обумовлено тим, що сучасні підходи до управління спортом, організації спортивної інфраструктури в Україні стали сприйматися з певним запізненням, а комерціалізація спорту відбулася в українському спорті тільки за часи незалежності, тобто також з певним запізненням. Через це спортивне право характеризується наступними ознаками: комплексністю метода правового регулювання, тобто метод поєднує ознаки різних методів, використовуваних основними галузями права; відсутністю єдності суспільних відносин, що регулюються; спостерігається дуалізм структури права, за якого норми комплексної галузі належать одночасно й іншим галузям права. При цьому спортивне право регулює різні правовідносини за участю субєктів спортивної діяльності: спортсменів, клубів, тих, хто займається організацією змагань, продажем трансляцій змагань, постачанням спортивного устаткування, продажем сувенірної продукції тощо.