Характеристика спогадів німецьких вояків як один з основних джерел з історії повсякденності з боку ворога та окреслення перспектив подальшого залучення до наукового обігу спогадів різного часу походження. Трактування ставлення військових до війни.
Аннотация к работе
спогади німецьких військових про воєнні події на території україни (1941-1944): ступінь залучення джерел до наукового обігуЗалучення останнім часом до наукового обігу великого обсягу джерел особистого походження, таких, як листи, щоденники, спогади, дозволило зробити якісний стрибок в наших уявленнях про війну, створити психологічний портрет тих, хто брав участь у воєнних подіях, здійснював окупаційну політику на місцях, дізнатися про щоденні турботи та мрії про майбутнє тих, хто воював з іншого боку фронту. Це викликано кількома причинами: по-перше, розширення джерел історії повсякденності призвело до посиленого інтересу до долі «маленької людини» на війні - про що він думав, турбувався, про що мріяв та що його хвилювало, яким був щоденний побут, як сприймалися ним щоденні убивства людей, які психологічні перетворення відбувалися протягом війни. Якщо листи з фронту та щоденники, які велися протягом війни, можна виокремити у групу джерел безпосереднього відображення щоденних турбот у часі, то спогади, на відміну від інших джерел особистого походження, мають часову дистанцію від подій, які згадуються автором спогадів. У залежності від довжини цієї дистанції можна визначити кілька видів спогадів - спогади, що були зафіксовані до завершення війни, як такі, що не мають на собі відбитку знання про кінець війни та поразку Вермахту; другу групу складають спогади, що були написані через деякий час після війни, вже з дистанцією до подій, але з самоцензурою через офіційну політику памеят - здебільшого це спогади визначних людей того часу, особливо опубліковані, з самоцензурою, замовчуванням незручних важких подробиць, ідеалізацією подій. На сьогодні такі спогади опрацьовано лише у загальних рисах, тому дуже перспективним виглядає їх вивчення само з метою виокремлення спогадів про події на українській території не лише для створення психологічного портрету ворога, але й у якості додаткового джерела про тогочасні події, які, на жаль, у багатьох випадках знайшли відображення лише у матеріалах Надзвичайної державної комісії з розслідування злочинів німецьких загарбників, що несе на собі відбиток вибіркового судження про злочини, але дуже рідко надає змогу уявити щоденне життя під окупацією та на фронті з іншого боку.