Виконання кантилени - "мірило" професійної зрілості музиканта. Фізіологічні та методико-технологічні аспекти виконавській роботі. Розподіл скрипкового смичка. Вибір аплікатурних прийомів. Життєва реалізація музичної фрази за допомогою виконання ритму.
Аннотация к работе
Міністерство культури України Відділ культури Вінницької районної державної адміністрації Вінницька районна дитяча музична школа Методичний реферат на тему: Специфіка звуковидобування та виконання скрипкових творів кантиленного характеру Вінниця, 2012 Специфіка звуковидобування та виконання скрипкових творів кантиленного характеру Твори кантиленного характеру виконуються музикантом все життя - від найперших кроків у музиці до періоду найвищої професійної майстерності. У повсякденній виконавській роботі ми маємо справу із роботою суглобів, м’язів рук в цілому та їх груп. Від цього залежить кінцевий результат: натиск смичка, місце його ведення, робота ліктя, способи переходів, види та способи вібрування, робота «рулів смичка», розширена чи звужена аплікатури і т.д. Кантиленні твори є творами з використанням великої власної ваги руки (власна вага вільної, не затисненої у м’язах руки). У майстер-класі з учнями ДМШ м.Риги скрипаль м.Казінік постійно акцентує увагу на «золотій точці смичка». Особливої уваги та продуманості вимагає також техніка лівої руки. Віолончеліст Д.Шафран вважав, що музикант має володіти «білим звуком», тобто виконанням без вібрації, а Л.Коган наголошував, що музикант має використовувати три види вібрації: кистьову, ліктьову та мішану. Сучасне тримання скрипки сформувалося у кінці 18 століття завдяки Н.Паганіні, який перемістив скрипку з грудей музиканта на плече чим, власне, звільнив ліву руку для вібрування.