Специфіка захисту інтелектуальної власності на матеріали, розміщені в Internet - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”Сучасні наука і техніка накопичили величезний масив інформаційного матеріалу, що викликало гостру потребу у прискореному збереженні знань. При цьому, як правило, основна маса інформації являє собою чиюсь інтелектуальну власність. Невпинне зростання обсягів інформації в усьому світі призводить до різкого зниження ефективності використання накопичених знань у багатьох сферах людської діяльності: науці, техніці, економіці, політиці, праві, тому, що традиційні засоби і методи обробки даних не в змозі впоратися з таким потоком інформації, не здатні представити повну і точну картину стану питання, що викликає інтерес. Це загострило проблему правового регулювання у сфері інформаційних відносин для прискорення процесів інформатизації українського суспільства і подолання відставання від інших країн щодо рівня вирішення цього завдання.У ній проголошено право людини «шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів» Це право може бути обмежене законом з метою забезпечення інших прав, моралі, громадського порядку і загального добробуту. Так, наприклад, чи може держава заборонити розміщення інформації е Інтернеті , яка відповідно до законів цієї держави є незаконною, в іншій державі? При розгляді будь-яких правових питань сучасного суспільства, повязаних з мережею Інтернет завжди перш за все виникає питання, як розглядати Інтернет - як субєкт права, що вступає у правовідносини зі своїми користувачами, або як обєкт правовідносин, правового регулювання? Інтернет не має власного відокремленого майна, його ресурси належать на праві власності різним субєктам: канали звязку - телекомунікаційним компаніям; компютерне обладнання - користувачам; інформація - її власникам; техніка та програмне забезпечення підтримки магістральних мереж - їх власникам. Інтернет не може мати якісь самостійні права і нести обовязки; за кожними правовідносинами , що виникають у процесі роботи в Інтернеті стоїть конкретний правоспроможний субєкт: при підключенні до мережі - провайдер, при покупці через мережу товару - організація-продавець, при платежі за угодою через мережу - спеціалізована фінансова фірма (віртуальний банк).Здавалося б, що за наявності відповідних норм права проблема не повинна виникати - при розміщенні твору в Інтернеті порушується право автора дозволяти або забороняти використання шляхом передачі його для загального відома по кабелю або за допомогою аналогічних засобів. Так, у пресі була інформація про відмову автору, чий твір було розміщено в Інтернеті, в позові з мотивів відсутності порушення авторського права. Розміщення обєктів, що охороняються авторським правом в мережі Інтернет, не змінює існуючих положень про їх охорону, які декларовані у законах України «Про авторське право та суміжні права», «Про інформацію» та ін. Залишивши осторонь традиційні методи доказу авторських прав, а в цій області існують різні види експертиз, необхідно вказати на те, що Інтернет виробив сучасні способи захисту прав на обєкти інтелектуальної власності. Можна захищати авторські права в Інтернеті за допомогою запису інформації з Web-сторінок на лазерний диск і подальшому його депонування в сховище - Web-депозитарій.Порівнюючи правові відносини , що існують в повсякденному житті і складові традиційне уявлення про право, з тими, що складаються в кіберпросторі, можна помітити риси як подібності, так і відмінності. По-третє, твір, що не має спеціального захисту, будучи одного разу додано в кіберпростір, стає легко доступним для кожного, хто забажає його відтворити, скопіювати, використовувати в компіляції, змінити, нарешті, з метою нашкодити репутації автора. Мова йде про рішення Паризького окружного суду від 14 серпня 1996 р. за позовом до користувача, який без дозволу авторів оцифрував охороняються авторським правом пісні , заніс їх у память свого компютера для збереження і тим самим відкрив до них доступ усім особам, що підключаються до Інтернету. Паризький окружний суд вирішив, що в даному випадку має місце порушення права на відтворення, оскільки особа, яка, не маючи дозволу, записує охороняється твір у память свого персонального компютера, повязаного з інтернетом , тим самим відтворює його і заохочує його колективне використання. Принципове значення має тлумачення електронної інформації про управління правами як відомостей, які ідентифікують твір, автора твору, володаря будь-якого права на твір або містять інформацію про умови його використання.Сутність порушень авторського права в Інтернеті така ж, і захист його від порушень здійснюється тими ж способами, передбаченими національним законодавством, в тому числі в судовому порядку в рамках цивільного, адміністративного чи кримінального розгляду. Відмінність лише в тому, що простота копіювання і нематеріальна сутність обєктів авторського права в Інтернеті не дозволяє так само просто вирішити проблему забезпечення доказів порушень авторського права.

Зміст

Вступ

1. Юридична природа мережі Інтернет

2. Інтелектуальна власність та Інтернет

3. Особливості існування обєктів інтелектуальної власності в Інтернет

4. Способи захисту інтелектуальної власності в Інтернет

5. Відповідальність Інтернет-провайдерів за порушення прав інтелектуальної власності

6. Проблеми авторського права в Інтернет-просторі України

Висновок

Список використаної літератури