Проблема природного права у творах мислителів епохи Нового часу Дж. Локка та С. Пуфендорфа. Розуміння природного права як людського розуму та основи для гуманних та демократичних законів. Юснатуралістичні ідеї, як домінуючі в системі вчень Нового часу.
Аннотация к работе
Львівський національний університет “Львівська політехніка” (Україна, Львів)У Новий час, коли людина прагнула пояснити всі явища навколишнього світу і суспільного життя природними причинами, природне право вважалося законом природи - це були осмислені розумом норми людського співжиття, які є засадами поведінки розумної людини. Природний закон, за яким існує людина і який відповідає її природі, може бути описаний, на думку Дж. Закон природи недоступний чуттєвому сприйняттю, проте він може бути пізнаний з допомогою світоча природи, “бо все, що у людей має силу закону, повинно з необхідністю мати своїм творцем або Бога, або природу, або людину. Все, що наказала людина, або все, що повелів Бог своїм оракулом, все це - встановлений закон; закон же природи, якщо він не може бути пізнаний через традицію, може бути пізнаний людьми лише за допомогою світоча природи” [3, с. Навпаки, він вважає, що в руках кожної людини є обовязок утверджувати в житті такий закон природи, щоб утримувати людей від зазіхань на права інших і від завдання шкоди одне одному, бо закон природи вимагає миру і збереження всього людства.