Специфіка язичницького світогляду слов’ян. Змістовна відмінність слов’янської та греко—римської міфології. Визнання виразного впливу язичницького світогляду на специфіку не тільки києворуського, але й українського православ’я у вітчизняному дискурсі.
Аннотация к работе
Специфіка язичницького світогляду словян в контексті його християнської трансформаціїЖорстке протистояння християнського та язичницького світогляду на києворуських теренах повністю нівелювалося у відношенні до ікони, яка сприймалася крізь призму поширеного на руських теренах персоніфікованого культу предків, уособленням якого виступали ідоли. Могили, Т Ставровецього та ін., була обумовлена надзвичайно сильним впливом язичницького світогляду, панування якого зберігалося в українському світогляді до початку ХУІІІ ст., а у віддалених сільських районах Західної України проявлялося навіть у ХІХ ст. Використання останнього дає можливість переглянути поширену у вітчизняній соціогуманітарній науці думку щодо ідейної спорідненості словянської та греко-римської міфології, оскільки, незважаючи на позірні паралелі, між ними існує нездоланна прірва, світоглядна специфіка якої зумовила, з одного боку, швидке поширення християнських ідей у Римській імперії, а з іншого - тривалу еволюції християнського віровчення серед словянського населення. Цим сильнішим та втаємниченим була природа, яку людина знала досконало, - ліси, поля, річки, звірів, птахів, дерева, зілля тощо й ставилася до них як до живої істоти, яка «почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування» [5, с. Огієнко робить висновок, що саме культ природи, а не людини, «стояв в основі первісного релігійного світогляду, а релігія була одухотворенням усього довкілля» [5, с.