Структура та головні компоненти вокально-джазової культури виконавців: способи інтонування, ритмічна основа, манера виконання, джазова гармонія та атака, специфічне фразування, артикуляція. Аналіз джазового та академічного вокалу, їх відмінності.
Аннотация к работе
Джазовий вокал, як напрям популярної музики, займає певне місце в системі музичного навчання дітей та молоді в Україні, зокрема, в багатьох музичних навчальних закладах відкриті відділення джазового виконавства, а також функціонують відповідні студії та різноманітні курси, хоча в цілому вітчизняна система музичної освіти спирається на світові академічні традиції. Саме тому майже відсутні теоретичні й методичні рекомендації щодо навчання джазовому співу, які стосуються вокально-джазової культури виконавців та її специфіки. Попередньо, проаналізувавши наукову думку в царинах філософії, культурології, музикознавства, педагогіки та психології, нами було визначено поняття «вокально-джазова культура виконавця» як певний рівень оволодіння виконавською діяльністю у сфері джазового вокалу. Вокально-джазова культура виконавця відрізняється манерою та особливими способами інтонування, ритмічною основою, джазовою гармонією, джазовою атакою, специфічним фразуванням, яке є основою художньої виразності, артикуляцією, використанням унікальних прийомів джазового співу, які визначають манеру виконання, та імпровізацією на основі сформованих джазових стандартів. У процесі виконання творів емоційного плану, де вокаліст повинен показати особливості свого голосу, використовується «growl» - специфічний прийом сучасної джазової музики, за допомогою якого вокалісти досягають ефекту гарчання.