Вивчення, узагальнення та систематизація викладених положень стосовно специфіки виконавського дихання музиканта-духовика. Методичний комплекс для повноцінного осмислення та подальшої можливості формування оптимального виконавського дихання духовика.
Аннотация к работе
Специфіка виконавського дихання музиканта-духовикаНа сучасному етапі теорія духового музично-виконавського мистецтва спрямована вже не тільки на вирішення суто прикладних технічних завдань, як, у свою чергу, і мистецтво гри на духових інструментах досягло такого рівня, коли подальший його прогрес потребує активної теоретичної підтримки. Виконавське дихання музиканта-духовика суттєво відрізняється від звичайного фізіологічного як місткістю і подовженістю вдихуваного і видихуваного повітря, так і особливостями виконання вдиху і видиху (при звичайному диханні вдих і видих робиться через ніс, а при виконавському - переважно через рот). Володіти диханням треба таким чином, щоб у певний момент гри, якщо потрібно, зуміти зробити вдих досить швидко і достатньої повноти, а видих - потрібної інтенсивності і тривалості. Таким диханням можна користуватись лише для виконання коротких музичних побудов, які потребують невеликого, швидкого вдиху й нетривалого видиху. Черевне, діафрагмальне, абдомінальне, нижньореберне чи нижньореберне-діафрагмальне, під час якого активно діють тільки нижні ділянки легенів, і кількість повітря, що поглинається ними, невелика, але, як і діафрагма, мускулатура черевного пресу дає змогу робити вдих легко і швидко, а видих - щільно і гнучко.