Літературна спадщина Бернарда Шоу як об’єкт наукової уваги у вітчизняному і зарубіжному літературознавстві. П’єса Б. Шоу "Пігмаліон" крізь призму наукової аналітики. Роль парадоксів у творенні художнього світу твору. Специфіка використання парадоксів.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України, молоді та спорту України Запорізьке обласне відділення МАН України Відділення: Філологія та мистецтвознавство Секція: Світова література Специфіка та функції парадоксу в п’єсі Б. Шоу “Пігмаліон” Виконала: учениця 10 А класу, гімназії №6, м. Запоріжжя Остапенко Марія Володимирівна Науковий керівник: Тарасенко К.В. Запоріжжя - 2013 Зміст Вступ Розділ I. Шоу “Пігмаліон” 2.3 Роль парадоксів у творенні художнього світу твору Висновки Перелік використаних джерел Додатки Вступ Інтерес до творчості англійського письменника Джорджа Бернарда Шоу - видатного англійського драматурга, критика, романіста і громадянського діяча, вже понад століття залишається навдивовижу стійким: перекладені багатьма мовами твори і сьогодні продаються мільйонними накладами та знаходять своє втілення у чисельних театральних та кінопостановках. Теоретичною базою дослідження слугували роботи таких вітчизняних та зарубіжних науковців як О. Анікст, П. Балашов, З. Гражданская, В. Назарець, Є. Васильєв, Н. Жлуктенко, С. Нестерук, Є. Черноземова, О. Пронкевич, Б. Зінгерман, Х.Пірсон, А. Ромм, Е. Хьюз, Д. Гордон, Ф. Деннінгхаус, Н. Галушка, О.Ніколенко, К.Шахова, Є. Тутова, Ю. Дяків, Г. Ступницька, Р. Гром’як, Ю. Ковалів, М. Моклиця та ін. Шоу читав лекції про норвезького драматурга Генріха Ібсена, який виступав проти театру як розважального видовища, і ці лекції стали базою для написання у 1891 році книги під назвою “Квінтесенція ібсенізму”. Його дебют пов’язаний із новаторським “Незалежним театром”, який наступного року після свого відкриття поставив цю п’єсу на сцені. Більшість дослідників творчості письменника [П. Балашов [5], З. Гражданская [6], Н. Жлуктенко [8], С. Нестерук [9], Є. Черноземова [10], О. Пронкевич [11], Б. Зінгерман [12],, А. Ромм [14], Е. Хьюз [15], Д. Гордон [16] суголосні в тому, що Шоу є одним із засновників “нової драми” та є майстром парадоксу. Це стосується і його життя: Бернард Шоу був незвичайною людиною, з почуттям гумору та знатною долею самоіронії, саме він став одним із найвідоміших британських драматургів та зміг подарувати світові свої геніальні творіння. 1.2. Думається, що другий підхід є до вивчення творчості автора є більш плідним та результативним, оскільки він робить акцент не на соціальній проблематиці та ідеології, а власне дає уявлення про специфіку новаторства великого драматурга в лоні художньої творчості. У його інтерпретації професор фонетики Хігінс укладає парі з полковником Пікерінгом, що за кілька місяців йому вдасться навчити вуличну торговку квітами правильно говорити і зробити так, щоб вона була достойною представницею тогочасної еліти. Ефект невиправданих сподівань, у свою чергу, просліджується в тому, що письменник руйнує передбачуваний як глядачами, так і критиками традиційний для роману фінал: Еліза вийшла заміж не за Хіггінса, як того можна було очікувати, а за Фредді, як вона й обіцяла у фіналі п’єси.