Специфіка нормативно-правового регулювання припинення права державної та комунальної власності на природні ресурси. Шляхи вдосконалення правового регулювання припинення права публічної власності на землю. Підстави припинення права власності на землю.
Аннотация к работе
Специфіка припинення публічних форм права власності на землюЗапропоновано законодавчо закріпити підстави припинення комунальної форми власності, оскільки Земельний кодекс України, закріпивши підстави набуття територіальною громадою права власності на землю, повинен передбачати й підстави та порядок припинення прав, які мають відповідну специфіку. Предлагается законодательно закрепить основания прекращения коммунальной формы собственности, поскольку Земельный кодекс Украины, закрепив основания приобретения территориальной громадой права собственности на землю, должен предусматривать также основания и порядок прекращения прав, которые имеют соответствующую специфику. До таких примусових підстав можна віднести, наприклад, визнання рішень, дій та угод, що лежать в основі набуття права державної чи комунальної власності на деякі землі недійсними (у тому числі при визнанні неправомірним викупу земельних ділянок для суспільних потреб; оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування уповноважені, виступаючи від імені і в інтересах усього народу України або відповідних територіальних громад, здійснювати повноваження власника) тощо. Дійсно, важко не погодитися з цією думкою, оскільки, наприклад, підстави припинення прав на землю, передбачені статтями 140 та 141 Земельного кодексу, звертаються до юридичних та фізичних осіб, що зумовлює те, що застосування такої еколого-правової санкції (а саме, земельно-правової) як примусове припинення відносин публічної власності на землю внаслідок порушення уповноваженими особами вимог земельного законодавства є принципово неможливим. Доцільним було б законодавчо зазначити, що в Україні держава, територіальні громади, фізичні та юридичні особи можуть здійснювати належні їм права власності на землю, ліси, надра та інші природні ресурси, які відповідно до законодавства можуть знаходитися у власності таких осіб лише в тій частині, в якій це не спричиняє шкоди навколишньому природному середовищу та не порушує прав та законних інтересів інших осіб.