Гносеологічні, епістемологічні і історико-соціологічні аспекти означення поняття "соціальні відхилення". Особливості його концептуалізації в класичних соціологічних теоріях ХІХ - початку ХХ століття. Важливість наукового вивчення цього соціального явища.
Аннотация к работе
Специфіка означення соціальних відхилень в науці (соціологічний контекст)СПЕЦИФІКА ОЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВІДХИЛЕНЬ В НАУЦІ (СОЦІОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ) В статті розглянуто гносеологічні, епістемологічні і історико-соціологічні аспекти означення поняття "соціальні відхилення". В подальшому у звязку з диференціацією соціальних наук дане поняття набуває міждисциплінарного характеру, що створює проблеми для його дослідження. Розглядаються поняття "соціальні порушення" і "соціальні патології". Робиться висновок про необхідність створення системи категорій і понять, які б склали універсальну методологічну базу для вивчення соціальних відхилень.Ми повязуємо це з недостатньою розробленістю в рамках загальносоціологічної теорії поняття "соціальні відхилення" як складного, багаторівневого феномену, який стосується області правової, моральної, економічної, духовної, повсякденної і т.д. суспільного життя. Така постановка мети дозволяє конкретизувати завдання роботи: простежити формування уявлень про соціальні відхилення як соціального явища в класичних соціологічних теоріях; дати ретроспективний аналіз формування наукових підходів до вивчення соціальних відхилень (на основі класичних соціологічних теорій); визначити ознаки соціальних фактів, які визначаються як девіантні в соціальних науках в їх історичному становленні; проаналізувати різні підходи до типології означень "соціальних відхилень" з погляду практик застосування даного поняття при описі соціальних феноменів; окреслити перспективи і можливості вивчення соціальних відхилень в рамках єдиної соціологічної теорії девіантності. Хоча в першій половині ХХ століття більшість соціологічних досліджень соціальних відхилень своїм предметом мали злочинність, проте ці дослідження будувались на теоретико-методологічних засадах, закладених в класичних теоріях М. В своїй роботі "Соціальна і культурна динаміка" соціолог виділяє пять класів порушень: 1)Політичні порушення, здатні викликати зміни існуючого політичного режиму або устрою; 2) Соціоекономічні порушення, спрямовані на модифікацію соціального та економічного порядку; 3) Національні та сепаратистські порушення, спрямовані на досягнення національної незалежності, автономії або яких-небудь привілеїв на національному ґрунті; 4) Релігійні порушення - дезорганізація, розкол церковного життя, конфлікти різних конфесій і т.п.; 5) "Змішаний тип" порушень, без спільного домінуючого класу (комбінації порушень). Предметна область соціальних відхилень включає в себе: 1) Позитивні відхилення, до яких відносяться позитивні інновації, різні прояви соціальної творчості, надмотивованість, талант і геніальність тобто те, що викликає позитивну реакцію в групі чи суспільстві і передбачає "винагороду"; 2) Негативні відхилення, що включають злочини та правопорушення (делінквентна поведінка), аддиктивну і аморальну поведінку, соціальний нігілізм, соціопатичну поведінку і інші форми дій, які засуджуються суспільством і передбачають реакцію "покарання"; 3) Невизначені відхилення, що включають зразки поведінки, які виходять за межі загальноприйнятих, проте ще не віднесені до двох попередніх, т.т. перебувають поза зоною санкцій, хоча і сприймаються як "незвичні".