Виявлення співвідношення зовнішнього (емпіричного) та глибинного (метафізичного) рівнів художнього світу творів Купріна. Визначення семантики та функцій мотивів його прози. Аналіз функцій художнього експерименту та ігрового елементу в його прозі.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук СПЕЦИФІКА НЕОРЕАЛІЗМУ О.І.Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Московкіна Ірина Іванівна, Харківський національний університет імені В.Н. Захист відбудеться “13” червня 2007 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Твори Олександра Івановича Купріна - одного з видатних письменників ХХ століття - вивчаються вже понад сто років, проте ще й досі не вироблена загальноприйнята, цілісна концепція його творчої спадщини. У дореволюційній літературно-критичній думці було зроблено цілий ряд точних і вагомих узагальнень, але дослідники не зійшлися в думках щодо творчого методу письменника, стрижневих ідей його творів, природи таланту письменника і значущості його творчої спадщини. Оскільки письменник у цей період сприймався як послідовний продовжувач традицій класичного реалізму, противник модернізму, в 1900-ті роки (на які, на думку дослідників, припадає розквіт його творчості) близький до М. У пострадянському літературознавстві, що активно вивчає “реабілітований” модернізм, сформувалась думка, що стійкий прихильник критичного реалізму Купрін, можливо, був письменником “другого ряду”. Мета дослідження - зясувати специфіку художнього методу письменника, визначити місце та значущість його творчої спадщини в літературному процесі “срібного віку”.Купріна” - визначено стан наукового опрацювання проблеми, означено шляхи та методи дослідження творчості Купріна. Це відрізняє його прозу від реалістичних творів ХІХ століття, в центрі яких була саме людина, і зближує її з творчістю таких письменників, які руйнували антропоцентристську модель світу і яких сьогодні вже послідовно розглядають як творців “нової” (модерністської) літератури ХХ століття (наприклад, творчість І. У художньому світі Купріна керуюча життям метафізична, таємнича та грізна, сила (майже персоніфікований Хтось) існує не стільки і не скільки як Випадок, але як майже постійне відчуття героями та автором, які знаходяться в потоці життя, її незбагненності та жаху (так Купрін несподівано перегукується із Л. Хоча в багатьох творах вказуються соціальні, моральні та психологічні причини загибелі героїв, але в цілому вони не важливі, як неважливий і герой - будь-яка людина чи тварина, - бо Купріна цікавить не загибель героїв того чи іншого типу, а феномен, здається, безпричинної, але водночас закономірної гибелі самого життя, його виявів. Купріна” - показано, що при зображенні плину життя Купрін в своїх творах ставив художній експеримент, при цьому він варіював те саме коло мотивів, колізій, сюжетних ситуацій, засобів їх зображення, отримуючи то оповіді-анекдоти, то драматичні, а частіше трагікомічні новели та повісті.