Загальномовні аспекти та індивідуально-авторські особливості літературної ономастики Дрозда на рівні структури та функціонування. Лексико-семантична специфіку літературного антропонімікону письменника. Антропонімічна специфіка у творах химерної прози.
Аннотация к работе
Одеський національний університет імені І.І.Мечникова Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі практичного курсу української мови Ізмаїльського державного гуманітарного університету, Міністерство освіти і науки України. Карпенко Юрій Олександрович, Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова, професор кафедри української мови Захист відбудеться „23” березня 2006р. о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті ім.І.І.Мечникова за адресою: 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд.165а. Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова за адресою: 65026, Одеса, вул.Преображенська, 24.Останнім часом обєктом ономастичних студій стали особові імена в українських народних обрядових піснях (Н.Колесник), романах П.Загребельного, І.Ле, П.Панча (Т.Гриценко), драматичних творах Л.Українки (Т.Крупеньова), різножанрових творах Л.Костенко (М.Мельник), поетичному ономастиконі творів Я.Славутича (Л.Селіверстова), романах Г.Тютюнника й В.Земляка (А.Соколова) та інших відомих майстрів красного письменства, що, у свою чергу, доводить активний розвиток літературної антропоніміки як окремої мовознавчої дисципліни з визначеним обєктом дослідження й апробованою методикою. Започаткована О.Ільченком у романі „Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа молодиця”, вона простежується у творах М.Стельмаха, В.Земляка, П.Загребельного, Є.Гуцала, В.Шевчука та інших письмеників, але В.Дрозд розвинув традиції химерної прози, відтворивши унікальний, глибоко національний тип української самобутньої людини. Творчий доробок В.Дрозда становить велику кількість оповідань, повістей, романів, яким властива „химерність”, навіяна історією, а також незвичайним сприйняттям буденних подій та їх емоційно-експресивним переомисленням. До творчості В.Дрозда переважно зверталися літературознавці (М.Жулинський, П.Майдаченко, Р.Сивокінь, В.Брюховецький, А.Погрібний, Л.Донченко та ін), проте мовознавчий аналіз спадщини письменника, дослідження ономастичної своєрідності його творів і досі не здійснено, що і зумовлює актуальність дисертаційної теми. Виконане дослідження відповідає науковій темі кафедри української мови Ізмаїльського державного гуманітарного університету “Функціонування і розвиток мови” та науковій темі кафедри української мови Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова “Актуальні питання лексичної і граматичної системи української мови” (номер державної реєстрації 0101001415).Учений зазначає, що останнім часом термін ономастика найчастіше використовують у значенні наука про особові імена, а для позначення групи імен уживають терміни оніми й у збірному сенсі - онімія, що, на думку дослідника, і визначає термінологічні пріоритети. Тенденція найчисленнішої варіативності простежується, як правило, у творах критичного, сатиричного, а також химерного спрямування: Сластьон, Йосип Македонович, Йоська, Македонович, Йосип, Йося, Йосип Македонович Сластьон, Йосип Сластьон, Македонський, Йося Македонович, Йося Македонович Сластьон, Йоська Македонський, Сластьон Йосип Македонович (“Балада про Сластьона”); Дора, Федора, Федора, Дорочка, Дорюнечка, Дора Василівна, Федорочка, Федора (“Ирій”). Прізвище Півень нараховує 6 ужитків і також має відповідну множинну форму півні (1 ужиток), яка дуже яскраво увиразнює негативність образу персонажа: “Зігнали німці людей на вигін, Півень посередині красується, на носках німецьких чобіт розгойдується..”; “Тут Прокіп не втримався: - Дивись, і півні із сідала злетіли, розкукурікались”. Дрозда є квалітативна форма імені, що набула нейтрального забарвлення, оскільки персонажі - селяни: Зінька (164 ужитки), Йоська (66 ужитків), Варка (55 ужитків), Явдошка (13 ужитків) і т.д. антропоформула “детермінатив імя” баба Зінька (113 ужитків), баба Лисавета (10 ужитків), яка є характерним елементом мовленнєвого контексту. У повісті „Ирій” переважає антропомодель детермінатив повне імя - дядько Денис (158 ужитків), тітка Дора (67), дід Єврась (29), дід Кіндрат (17), кум Цекало (10), піп, отець Савка (5), дядько Яків (4), дід Семирозум, дядько Кузьма, дядько Остап (по 1 ужитку) та вживана рідше антропомодель імя прізвище - Славко Пасічник (11 ужитків), Михайло Решето, Андрій Політайло (по 8 ужитків), Андрій Гнида (5), Василь Решето (3), Клава Литвин (1).