Основна характеристика теоретичної системи Д. Рікардо. Дослідження принципу порівняльних переваг, що є еволюційно-інституційним стандартом індустріальної організації, що врівноважує зростаючу складність виробництва з його трансакційними витратами.
Аннотация к работе
РІКАРДО У ХХІ СТОЛІТТІ: ТЕОРІЯ ПОРІВНЯЛЬНИХ ПЕРЕВАГ КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРИКО-ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО АНАЛІЗУАвтор дякує корпорації «Гугл» (Google Inc.) та організації «The Internet Archive» за оцифрування і відкритий доступ до збірки Статутів Королівства Англії (1225-1806 р.) і джерел середньовічного комерційного права та Бібліотеці Фонду Свободи (Liberty Fund, Inc.) за доступ до матеріалів повної збірки творів Давида Рікардо та інших класиків. Рікардо, зокрема теорія порівняльних переваг, частіше згадується в значно редукованій узагальненій формі, яка знецінює оригінальні надбання та аналітичний потенціал здобутків її автора. Сраффа, ідея написання «Принципів» виросла з опублікованої у лютому 1815 р. статті «Нарис про вплив низької ціни зерна на прибуток капіталу» (Essay on the Influence of a Low Price of Corn on the Profits of Stock) [50, c. Рікардо в його інтелектуальній справі, підтримуючи автора в необхідності і своєчасності його праці. Рікардо природна ціна, або собівартість, товару визначається структурою виробничих витрат, яка включає нормальні (середні) прибуток і заробітну плату; оскільки ринкова ціна товару визначається взаємодією попиту та пропозиції, ресурси спрямовуються туди, де чистий дохід на фактор виробництва більший за середній, та вилучаються з тих видів зайнятості, де він є нижчим, утворюючи постійний рух і, загалом, економічну динамку.Еволюційно-інституціональний аналіз «Принципів політичної економії та оподаткування», зокрема теорії порівняльних переваг, дозволяє переосмислити спадок Д. Рікардо як спробу вибудувати основи теорії загальної динамічної рівноваги та обґрунтувати модерний принцип економічного (виробничого) вибору за критеріями граничної продуктивності чинників виробництва та альтернативної вартості зайнятості ресурсів. Рікардо започаткувати та розвинути напрями, що сьогодні є особливо актуальними, а саме: • дослідження загальної економічної рівноваги та економічної самоорганізації на принципах управління витратами (економії), міжчасовими вподобаннями (дисконтування) та раціоналізації споживання (капіталізації та соціальної мобільності); • принципи політичної обумовленості тарифної політики та її економічне обґрунтування, визначення загального принципу, за яким слід реалізовувати її унормування для досягнення цілей зростання багатства нації (принцип порівняльних переваг). Класичний лібералізм є доктриною не тільки вільних ринків, але, первинно, вільної економічної організації, яка є більш ефективною у досягненні внутрішніх організаційних цілей через гнучкість у створенні і модифікації нових норм, рутин та, що важливіше, нового знання, ніж будь-який централізований релігійно-політичний порядок, який був найбільш поширеною формою управління у до-модерній Європі та Англії.