Порівняльно-аналітична характеристика українського спадкового права, з огляду на особливості його розвитку в умовах соціалістичної держави і права та права незалежної України. Розгляд норм про спадкування за ЦК радянської України 1922 р. і 1963 р.
Аннотация к работе
СПАДКОВЕ ПРАВО УСРР-УРСР ТА УКРАЇНИ: СПАДКОЄМНІСТЬ І НОВАЦІЇПід «спадкуванням» законодавець розумів не перехід права власності на майно спадкодавця спадкоємцям, а перехід права користування окремого майна нужденним спадкоємцям, підтримуючи інститут особистої трудової власності та перешкоджаючи відновленню інституту капіталістичної приватної власності [7, с. Якщо спадкоємець виявляв згоду на прийняття спадщини, то вона вважалася такою, що належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Прийняття ж спадщини шляхом фактичного вступу в управління чи володіння спадковим майном могло створити у майбутньому труднощі, які виникали частіше у відсутніх, ніж у присутніх спадкоємців, оскільки, виходячи зі змісту зазначених вище норм ЦК УСРР, присутній спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, якщо у встановлений строк не відмовився від неї. У ЦК УСРР 1922 р. при спадкуванні за заповітом спадкодавцеві було дозволено на свій розсуд поділити спадщину між спадкоємцями за законом. Ними вперше встановлювалася черговість і розширювалося коло спадкоємців включенням до нього непрацездатних батьків, братів і сестер померлого; передбачалося право спадкодавця заповідати майно будь-якій особі, в тому числі юридичній; регламентувалося право непрацездатних спадкоємців на обовязкову частку у спадщині за відсутності спадкоємців за законом; закріплювалося спадкування за правом представлення [12].