Дослідження взаємодії категорій ствердження, реальності, ірреальності та виокремлення їхніх засобів вираження. Предикати дії в сучасній українській мові. Розгляд основних структурних елементів речення. Вербалізація номінативних односкладних висловлювань.
Аннотация к работе
Співвідношення значень ствердження та реальності / ірреальностіУ статті досліджено співвідношення категорій ствердження, реальності й ірреальності; з’ясовано роль стверджувальних одиниць в реалізації значень реальності та ірреальності; представлено основні засоби експлікації досліджуваних категорій. В статье исследовано соотношения категорий утверждения, реальности / ирреальности; выяснена роль утвердительных единиц в реализации значений реальности / ирреальности; представлены основные средства экспликации исследуемых категорий. Taking into account the opinions of scholars, within the scope of the study, we present the grammatical category of affirmation as expressing a logical affirmation, reflecting the existence of real links between certain phenomena of reality, and therefore the affirmative content of the sentence conveys, in the first place, the relation to reality from the point of view of its reality and indicates the functionality affirmation in the expression of irreality. Ураховуючи думки науковців, представляємо граматичну категорію ствердження як таку, що експлікує логічне ствердження, відбиваючи наявність реальних звязків між певними явищами дійсності, а отже, стверджувальний зміст речення передає передусім стосунок до дійсності за її реальністю та окреслює функційну здатність ствердження у вираженні ірреальності. Утім, «у сучасному українському мовознавстві переглянуто усталену концепцію категорії способу, унаслідок чого вмотивовано безпідставність виділення дійсного способу, оскільки воно породило парадоксальне співвідношення категорій, сутність якого полягала в тому, що категорія часу також виражає реальні з погляду мовця дії, процеси, стани, водночас є самостійною граматичною категорією, яку реалізують грамеми теперішнього, минулого та майбутнього часу, і несамостійною, бо входить до складу категорії способу, збігаючись із грамемою дійсного способу» [3, с.