Держава і церква в політичній системі суспільства. Проблеми взаємодії держави і церкви. Правове становище церкви в Росії. Держави "мусульманської" правової системи. Особливості права Індії. Організація правових відносин держави і церкви у Ватикані.
Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ Глава 1. Держава і церква в політичній системі суспільства 1.2 Держава: поняття, сутність, функції 1.2 Церква в політичній системі суспільства 1.3 Взаємовідносини держави і церкви 1.4 Проблеми взаємодії держави і церкви Глава 2. Держава і церква в Росії і за кордоном 1.5 Правове становище церкви в Росії 1.6 Держави «мусульманської» правової системи 1.7 Право Індії 1.8 Ватикан Висновок Бібліографія Додаток ВСТУП Історія багатьох держав включає в себе взаємини світської і церковної влади, держави і релігійних організацій. Так от, не викликає жодних сумнівів та обставина, що релігія і її носій - церква - зявилися набагато раніше, ніж сформувалися найперші держави. Врешті-решт, до теперішнього часу склалися дві системи, що характеризують становище церкви в державі: • Державна церква, закріплення її привілейованого становища порівняно з іншими віросповіданнями. Протоієрей Олександр Шаргунов у статті «Церква і влада» наводить висловлювання відомих представників духівництва про церкви, релігії і державі. Так, Апостол Павло казав: «... люди ... повинні коритися державному законом не тільки через страх покарання, але і по совісті, по свідомості боргу ...». Таку точку зору поділяє і Іоанн Златоуст: «... ти повинен коритися закону не тільки тому, що, не підкорившись йому, протився Богові ..., але й тому, що закон ... є найбільший твій батько ...». Так, вже згадуваний мною вище російський філософ І.А. Ільїн, так визначав співвідношення держави і церкви: «Держава і церква взаємно чужорідних - по встановленню, за духом, по гідності, за метою і за способом дії ... Автор розглядає релігію в її звязку з суспільством, державою і правом починаючи з глибокої давнини і закінчуючи державами капіталістичними і СРСР. І, звичайно, було б істотним недоліком не торкнутися держав арабських, в яких має місце цікавий феномен, імя якому Мусульманське право, а також Індії та Китаю. Наприклад, мислителі минулого трактують державу як «зосередження всіх розумових і моральних інтересів громадян» (Арістотель), «союз людей обєднаних загальними началами права і загальної користі» (Цицерон) і т.д. Його відкрили і широко застосовували багато вчених у різних країнах задовго до Карла Маркса. При відомому дослідженні неважко виявити, що право, як регулятор суспільних відносин, тісно взаємодіє з релігійними нормами, які виконують схожі функції. Тісна взаємодія релігійних норм з правовими зазначалося і зазначається у ряді інших правових систем, в тому числі і в дореволюційній Росії. Дуже актуальна, з урахуванням досвіду минулого і сьогодення, проблема взаємодії права і релігії в сучасній Росії, особливо в галузі забезпечення прав і свобод людини. Адже як релігія і церква мають певне соціальне вимір, так і суспільство має своє релігійний вимір.