Історичний аналіз гносеологічних поглядів представників української філософської думки XIX-XX ст. Співвідношення розуму та віри на різних етапах розвитку української культури. Вплив на формування києво-руської традиції візантійсько-елінської культури.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукАналізується зміст понять розум та віра у світовій та українській філософській культурі, розкривається активний вплив на формування Києворуської традиції візантійсько-елінської культури, в подальшому активної взаємодії західноєвропейських філософських напрямків з вітчизняними. Потрібно прагнути до відродження своєї культури, оскільки саме культура є основою існування етносу і нації, і нація, яка втрачає свою культуру, втрачає і свою самобутність, а отже приречена на загибель. Проблема взаємодії розуму та віри є досить актуальною в даний момент оскільки має глобальне значення. Звичайно, не можна заперечувати значення розуму в процесі осягнення світу, але тільки розум, який йде поряд із вірою може дати справді позитивний результат, коли людина буде жити в гармонії з природою і буттям, не тільки забираючи, але й віддаючи. Вивчення автором проблеми здійснювалось ним у відповідності з комплексною науковою програмою Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”, науково-дослідною темою філософського факультету № 01БФ041-1 “Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть”, науково-дослідницькою тематикою кафедри української філософії та культури Київського національного університету імені Тараса Шевченка.Перший розділ “Категорії розуму та віри в історичному контексті” присвячено висвітленню розуміння понять розуму та віри на різних етапах розвитку філософського знання. Дисертантом зазначено, що зміст понять розуму та віри на протязі історичного розвитку філософської думки змінювавсь в незначній мірі. Представниками християнської схоластичної тенденції були деякі церковні діячі Київської Русі, зокрема, пресвітер Фома, Феодосій Печерський, які вважали, що досягнути істину можна лише через віру, через теологію, визначаючи античну філософію, яка осягає світ через розум - неістинною, уявною мудрістю. Митрополит Ілларіон, Климент Смолятич, Кирило Туровський, Данило Заточник та інші значну увагу приділяли розуму, з допомогою якого людина пізнає навколишній світ, пізнаючи його, пробуджує свою душу, збуджує в ній відчуття піднесення, радості, краси цього світу, яка може бути створена тільки Богом. Четвертий розділ” Питання співвідношення розуму та віри в українській академічній філософії ?I? ст” присвячений розвязанню важливих смисложиттєвих проблем філософами того часу, що відбувається в контексті взаємодії розуму та віри.