Ознаки права як соціального регулятора суспільних відносин. Механізми виконання адміністративних актів, судових рішень і вироків. Теорії соціологічного праворозуміння. Проведення одноособової правової експертизи. Порядок створення та скасування законів.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Національний юридичний університет імені Ярослава МудрогоЧи однакові властивості у права і закону чи ні, чи можна зводити право до нормативно-правових актів чи ні - ці проблеми завжди були в центрі уваги юридичної науки і практики. Важливість і актуальність проблеми права і закону обумовлені постійною необхідністю у їх співвідношенні в процесі правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності, адже далеко не всі закони , створювані державою носять правових характер чи мають правовий зміст, інколи деякі з них взагалі прямо суперечать останньому.Ми ведемо мову про професійне, наукове праворозуміння, яке є усвідомленим ставленням до поняття, позначеного терміном "право", обґрунтованим у певній концепції, що письмово викладена й оприлюднена шляхом публікування. Історично першим і основним за своєю значимістю напрямком позитивістської теорії є легістскій підхід до розуміння права, в рамках якого право ототожнюється з законом, тобто з запропонованим публічною владою загальнообовязковим правилом поведінки, забезпеченим політико - владним примусом. Четвернин говорив про співвідношення права і закону так: "будь-які закони, адміністративні акти, судові рішення і взагалі будь-які накази державної влади незалежно від їх змісту і є право", поділяючи тип тільки на легістське і соціологічне праворозуміння. Здатністю творити право наділені судді: Право складається з норм, які встановлюються судом, визначаючи права та обовязки сторін. Не дивлячись на різні модифікації, загальне у поглядах юристів-"соціологів" на право є те, що всі розуміють під ним так чи інакше "правові" відносини, які виникають та існують незалежно від норм; усталений в житті "правопорядок", а зрештою "фактичний образ діяльності уряду, судів і інших державних органів".Скакуна дає нам таке визначення поняттю право - це система правових принципів і норм (правил поведінки), сформованих у суспільстві і визнаних його більшістю як справедлива міра свободи і рівності, закріплених (установлених чи санкціонованих) і забезпечуваних державою в якості регуляторів суспільних відносин з метою узгодження (компромісу) індивідуальних, соціально-групових і суспільних інтересів. суспільний правовий соціологічний закон Можна виділити три основні фази в розвитку права. Перша - фаза зародження, відноситься по перевазі до тих суспільствам, де відбувається лише становлення виробляючих форм економіки. Ця ознака характеризує первинний зміст права, що забезпечує загальсоціальну і класову функції: організацію виробництва, розподіл і перерозподіл виробленого чи продукту, що добувається,нормування індивідуальних витрат праці на суспільні нестатки чи панування класів соціальних груп у суспільстві, розподіл і закріплення соціальних ролей у суспільстві, посад у державі, організацію і здійснення державної влади,регламентацію товарно-грошових відносин і відносин власності, забезпечення експлуатації і привілеїв, а також інші сфери, повязані з організаційно-трудовим і соціальним життям суспільства. Право виступає як система норм (правил поведінки), які характеризуються логічною структурою («інакше»), установленням масштабу, міри поводження, що визначають межі, рамки дозволеного, забороненого, запропонованого (позитивне зобовязання). Щодо неперсоніфікованості, то ця ознака підкреслює якість права, те що його норми не мають, як правило, конкретно визначеного, індивідуального, персоніфікованого адресата, а спрямовані невизначеному, абстрактному колу осіб.Зміст звязку права і закону полягає в тому, що закон як відображення державної волі має бути адекватним формулюванням права, яке обєктивно виникає в суспільстві. В чому полягає співвідношення права і закону: 1) лише праву має надаватися законна сила, оскільки закон може бути правовим явищем лише як форма вираження права; б) усі інші нормативно-правові акти (Верховної Ради України, Президента України, органів і посадових осіб державної виконавчої влади і місцевого самоврядування) повинні видаватися у відповідності з законами; Суперечка про те, чи співпадають право і закон, буде змістовною тільки у разі, коли термін «закон» розуміється в широкому сенсі. Таким чином можна зробити висновок, що право створюється суспільством, а закон - уповноваженими на це особами (державою).Країни континентального права вважаються країнами "писаного" права, в яких основним джерелом права визнається закон, тобто він є провідним серед усіх джерел права. Обрата тема є важливою особливо на сьогоднішній день, адже ми, бачимо, як відбувається спотворення права, через затвердження в законах чи інших нормативно-правових актах інтересів окремої верстви населення, яка фактично знаходиться при владі. Було б наївно стверджувати й очікувати, що коли-небудь всі закони будуть правовими, проте, звичайно, помріяти можна. Проблема співвідношення права і закону буде стояти перед людством завжди, тому існують пункти з яких треба виходити при їх характеристиці: 1 . Право
План
План
Вступ
1. Право і закон в межах основних типів праворозуміння
2. Ознаки права як особливого соціального регулятора суспільних відносин
3. Співвідношення права і закону. Правовий закон
4. Інструменти та інститути, що забезпечують адекватне вираження права в нормативно-правових актах