Визначення понять "форма" і "джерело" права. Висловлення пропозицій щодо розширення повноважень судових органів у сфері правотворчості. Розуміння процесу правотворення. Створення умов для виникнення норм права. Роль, за допомогою якої говорить закон.
При низкой оригинальности работы "Співвідношення понять "судовий прецедент" і "судова практика"", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Співвідношення понять «судовий прецедент» і «судова практика»Правотворчість може бути короткочасним актом у той час, як процес правотворення проявляє себе постійно як підготовчий процес формування норм права, процес активності удосконалення джерел права. Правотворчість - створення, вдосконалення (зміна, скасування, визнання такими, що втратили юридичну силу) саме норм права в певних визнаних у цій правовій системі формах, а не створення правових ідей, правил, які тільки в майбутньому можуть бути визнані як норми права (останнє належить до правотворення). Якщо правове явище визнається як форма права у цій правовій системі, то тим самим таким правилам (ідеям) надається характер норм права, тим самим це правове явище набуває нормативний характер, стає формою права. До цього моменту воно може існувати або як нейтральне для права позаправове явище, тому що не містить в собі ідей (правил), що сприяють право творенню, або явище може діяти як джерело права, тобто нести в собі цінні правові ідеї (правила), які можуть бути використані у процесі правотворчості. Судова правотворчість цілком допустима в рамках основної функції судових органів щодо здійснення правосуддя (в поняття «правосуддя» включаємо і правотворчі повноваження), постає як створення судовими органами норм права в певних офіційно визнаних формах, а також удосконалення (зміна, скасування, визнання такими, що втратили юридичну силу) норм права.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
